Щоранку мої земляки заповнюють маршрутку і їдуть з Великих Цепцевич до райцентру. Похід у нас один: на «комбікормовий завод» до земельних проектувальників, а далі через все місто до податкової, у земельний відділ. Я оформляю землю, присадибну ділянку своєї матері. Оті походи, особливо для таких старших людей, як я, це справжнє випробування. Мало зібрати усі папірці. Щоб подолати відстань від одної установи до іншої – ніг не вистачає. І дня – також.
На всіх рівнях іде мова про нарощування поголів’я великої рогатої худоби. Держава активно заохочує селян до утримання свої власної корівки-годувальниці. Розроблені і діють дотаційні програми на підтримку галузі тваринництва на селі. Індивідуальним власникам корів доплачують за вирощування телят за кожен рік утримання. Заохочується й вирощування високовагової худоби.
Володимирець – невеличке селище, де всі про всіх все знають. Лише вийди на вулицю – і одразу зустрінеш знайоме обличчя – як не кращого друга (кума, подругу, сусідку), то просто когось знайомого. Начебто ти всіх знаєш, а всі знають тебе; про яке ошуканство може бути мова?
Популяризуємо "зелений туризм" - добре. Пропагуємо здоровий спосіб життя - чудово! Але зауважу, що те і інше напряму пов'язане з мандрами, пересуваннями, власне з транспортним сполученням. Що діється у нас з транспортним сполученням останнім часом? Куди поділись рейси в північному напрямку: на Степангород, Бишляк, Малі Телковичі? Чим добратися людям туди і звідти ? Хто з ким "побив горшки" і куди тепер веде дорога, де нема громадського транспорту?
У ці передноворічні святкові вечори душа радіє, коли бачиш, як у містах і селах на вулиці, під вікнами установ та осель, миготять різнокольоровими вогниками новорічно-різдвяні ялинки. А засвічують їх традиційно, у день Святого Миколая. Ось і ми, працівники районного будинку культури та районного музею, вирішили прикрасити свою зелену красуню, яка підросла біля парадного входу в будинок культури. Захотілося зробити приємність володимирчанам.