Ще в далекому 2007 році село Заболоття прикрасили нові автобусні зупинки міського типу, із синього полікарбонату. Звели їх за кошти сільської ради. А в 2010 році поставили ще одну. Та міським рівнем своїх чудових зупинок селяни гордилися недовго: якісь варвари їх спочатку обмалювали, порізали, а місцями навіть пропалили цигарками та запальничками.
Володимирецькому селищному голові Осмоловичу О.Г.
Начальнику ВДАІ Кузнецовського МВ (з обслуговування м.Кузнецовськ та Володимирецького р-ну) УМВС України в Рівненській області Катериничу А.В.
Прокурору Володимирецького р-ну Міськевичу С.А.
Україна – країна казусів. Треба проводити всеукраїнський день довкілля, піарити цей захід з місяць, щоб до нього залучити населення. Треба друкувати заклики про охорону довкілля, про культуру поведінки в громадських місцях, проводити лекції в садочках, школах, вишах. Треба прибрати хату, мести і шкребти біля неї кілька днів, причепурювати рідне обійстя перед Великоднем, аби за два дні святкування великого церковного свята всі старання зійшли нанівець: більшість наших людей швидко занехає той порядок, який так старанно спільними зусиллями наводили.
«Жить стало лучше, жить стало вєсєлєє» – віднині цю фразу радянських часів українцям краще забути. І, як свідчать експерти, забути надовго: почалася нова хвиля масового затягування ременів на й так не надто відгодованих животах українців.
Два рази в тиждень десятки і сотні володимирчан наприкінці робочого дня поспішають додому зі словами «Сьогодні ж сміття збирають!». А ті, що в цей час знаходяться дома, напружено вслухаються у проїжджаючий мимо транспорт: чи не під’їхав трактор, що збирає сміття? Адже якщо не встиг позбутися побутових відходів, вони лежатимуть до наступного тижня. Хтось для цього використовує сарайчик чи двір (у кого він є), а хтось чухає потилицю і додумується до величезного «відкриття» – залишити своє сміття прямо на вулиці.