Останнім часом «отаман Босий» (він же – вожак володимирецьких козачат Михайло ПІКТОРОВ) якось випав з поля зору місцевої преси. А тим часом Михайло Михайлович живе таким же сповненим неспокою і молодечого горіння життям. Саме тому знову привертаємо читацьку увагу до цієї незвичайної, а тому й незмінно цікавої людини. Тим паче, що для цього маємо серйозний і, з точки зору нормальної логіки та людської совісті, не зовсім зрозумілий привід. Отже, запрошуємо свого іменитого земляка до розмови…
Щоб дізнатися, хто сьогодні розбудовує майже тисячолітній Володимирець, звернулася до його головного господаря – селищного голови Олександра Осмоловича, котрий уже вісім років обіймає цю посаду.
Уже кілька місяців, від початку третьої хвилі мобілізації, Благодійний фонд Василя Яніцького «Наш край» активно займається допомогою військкоматам, госпіталям та волонтерам, які опікуються учасниками АТО. І кожного разу, споряджаючи чергового бійця амуніцією чи бронежилетами, потайки сподіваєшся, що вони не знадобляться, що мирний план Президента таки дасть свої результати, і забезпечить не одностороннє перемир’я, а, нехай хисткий, але мир, який дасть можливість шукати подальші шляхи для вирішення конфлікту.
Володимире Володимировичу, чому Володимирецький район по деяких економічних показниках діяльності опинився чи не на останньому місті в області, за підсумками півріччя?
А коли він був на першому? Це питання досить об’ємне. Усіх показників є чотирнадцять, статистика говорить за січень-липень цього року, я ж призначений на посаду фактично з травня. Коли оприлюднили ці маловтішні рейтинги, підняв показники за останні роки, докладно проаналізував їх.
Напередодні 2014-2015 навчального року наш кореспондент зустрівся з начальником управління освіти, молоді та спорту Володимирецької РДА А.П. РИЖИМ та попросив його відповісти на запитання, які цікавлять батьків і громадськість району