Авторизація

HomeНаше життяЗустрічі для васПідприємець Анатолій Бортнік - "Бізнеc як живий організм"

Підприємець Анатолій Бортнік - "Бізнеc як живий організм"

( 2 Votes )

 

Щоб дізнатися, хто сьогодні розбудовує майже тисячолітній Володимирець, звернулася до його головного господаря – селищного голови Олександра Осмоловича, котрий уже вісім років обіймає цю посаду.

Основне моє повноваження як голови – представляти громаду селища на усіх рівнях і стосунках. На сьогодні оренда та продаж земельних ділянок – чи не єдиний спосіб наповнити місцевий бюджет. Ми активно працюємо у цьому напрямку, провели сім аукціонів, докладаємо зусиль задля ефективного використання селищної землі, прагнемо створити сучасну інфраструктуру, нові робочі місця, розповів Олександр Григорович.

– Наприклад?..

Нещодавно дві земельні ділянки площею 13,66 «сотки» кожна було виставлено на аукціон, у якому перемогла громадянка Людмила Богдан, отримавши право тимчасово, пять років користуватися цією землею. Далі – не наша компетенція, бо далі орендар виготовляє проектно-кошторисну документацію, отримує дозвіл у держбудінспекції та приступає до будівництва.

– А що саме будуватиме пані Богдан?

Станцію техобслуговування. Причому на цих двох ділянках є певна, до десяти сотих, зона обмеження забудови, бо тут проходять лінії електропередач та підземного електрозвязку. 11 вересня ми провели ще один аукціон, яким передали в оренду ще дві ділянки по 25 «соток» кожна,  розташовані неподалік. Підприємець Анатолій Бортнік має намір придбати ділянку на вулиці Шкільній, щоб звести там чотирьохквартирний будинок-гуртожиток для своїх працівників. Але виникли певні законодавчі складнощі; зійшлися на тому, що цю землю теж  виставимо на аукціон з метою здачі в оренду. Підприємець братиме участь у торгах на загальних умовах. До речі, Анатолій Бортнік власним коштом збудував прекрасний  дитячий майданчик на цій вулиці.

– Наприкінці літа Володимирець скромно відсвяткував свій  день народження. Воно й не дивно – війна…  Та кожен неозброєним оком може помітити, що древнє селище розбудовується й модернізується досить швидкими темпами. Що робить місцева влада, щоб встигати за прогресом?

Зараз виконуємо роботи по захисту від підтоплення на вулиці Симона Петлюри вартістю 350 тисяч гривень, будуємо електромережі на вулиці Медовій на загальну суму 200 тисяч гривень. Ще проходить експертизу робочий проект по будівництву каналізаційного колектора на вулицях Головка-Повстанців, тобто близько 170 будинків мікрорайону «за колегіумом» буде найближчим часом підключено до центральної каналізаційної системи. Щороку виконуємо робіт на три-чотири мільйони гривень, що, погодьтесь, немало. За вісім останніх років, залучаючи кошти самих забудовників, проклали п’ятнадцять кілометрів каналізаційних мереж, а було лише п’ять. На тридцяти кілометрах ґрунтових  доріг насипали щебеневе покриття.

Подякувавши за інформацію, прошу у селищного голови номер телефону підприємця Бортніка, одночасно дивуючись, що в час економічної кризи  у маленьких містечках є люди, котрі будують житло. За кілька годин ми вже п’ємо з Анатолієм Андрійовичем чай  в його офісі на вулиці Шкільній.

Цьому сильному і фізично, і духом чоловікові 49 років. Родом він з підприємливої родини села Зелениця на Володимиреччині. Створив мережу продовольчих магазинів у Володимирецькому районі та Кузнецовську, започаткував та налаштував виробництво володимирецького хліба. Одним із перших  у районі встановив у своїй садибі вітрогенератор та сонячні батареї. Нещодавно придбав недобудований молокозавод у Кузнецовську, а після його реконструкції та добудови планує виготовляти молочну продукцію, консервувати дари полів та лісів рідного Полісся.

Оскільки нас познайомив у службових справах селищний голова, то розмова сама собою розпочалася з теми взаємовідносин бізнесу і влади.

Влада – це обслуговуючий персонал громади, а не навпаки. Саме громада наймає владу на роботу, оплачує її працю. В Україні треба змінити дозвільну систему на рекомендаційну, консультаційну, бо якщо керівні органи лише забороняють або дозволяють, то це прямий шлях до корупції. Ще одним кроком до розвитку є впровадження страхової системи у бізнесі, коли є можливість страхувати ризики. Влада не повинна втручатися у ринкову економіку, а має допомагати громадянам розвивати країну, підприємцям у тому числі, переконаний мій співрозмовник. Каже, має мету будувати на Володимиреччині  два обєкти  в рік і здавати їх в експлуатацію. Наразі йому це вдається.

– Чула, у вас є такі магазини, які декілька разів доводилося перебудовувати, бо не подобались, не відповідали задумові власника. Це правда?

Збоку може видатись, що це марне викидання грошей, але все далеко не так. Бізнес – живий організм. За ним треба дивитися, як за малою дитиною, плекати, вчити, причепурювати, вдосконалювати. Мої клієнти обирають наші магазини, я ж зі свого боку мушу забезпечити їм свіжий товар та якісне обслуговування. Бізнес не може існувати без людей, бо він на них побудований.  Людину, особистість творять її вчинки.  Земля – наша Мати, вона нас народила, годує, дає майбутнє, а у підсумку – вічний спочинок. Я вірю у Володимиреччину, у рідну землю,  тому й інвестую сюди. Успішний той, хто здатний змінюватись. Хочу змінити рівень розвитку нашого краю, підняти його на більш сучасний щабель. На жаль, багато людей не бачить картину свого майбутнього, не уявляє, стратегічно не планує, а живе день до вечора.

– Та ви, Анатолію Андрійовичу, справжній філософ від бізнесу! «Мислить, як мільйонер», – каже про таких, як ви, один із моїх друзів. А як і коли до вас, звичайного сільського хлопця, прийшов достаток?

Матеріальне приходить з працею, роками та з майстерністю. Якщо ти хороший слюсар або столяр, то теж можеш заробити чимало. Не обовязково бути бізнесменом, головне – стати майстром своєї справи. Якщо сієш правильно, то й плоди збереш вчасно. Однак не треба боятися помилок, бо це невід’ємна частина шляху до успіху. Любові до справи та дисципліни мене навчили у родині. Політика не повинна впливати на бізнес, але, на жаль, вона зачіпає його чи не найбільше. У суспільстві на зміну горе-політикам  мають прийти моральні авторитети, патріоти свого краю, громадські лідери, які прагнуть та здатні до змін. Життя в Україні надто заполітизоване…

– Люди бідні через поганих політиків?

Чому ми так живемо? Бо ми так діємо. Через статті теж треба не лише показувати життя громади, а й виховувати людей, змушувати їх задуматись, захотіти стати кращими, працювати для України. Чому поліщуки копають бурштин? Бо немає жодної альтернативи, щоб  заробити на гідне прожиття. Я не власник будівельної організації, а будую наразі для розвитку власного бізнесу. Кожен свій об’єкт намагаюсь звести оригінальним, щоб мав «фішку». Наприклад, новозбудований магазин «Наминайко», що у центрі Володимирця, має оригінальний дизайн із так званими маркізами над вікнами та дверима, сучасне обладнання. Та найбільшою «фішкою» мого бізнесу є добре навчений колектив. Час від часу запрошую до співпраці професійних бізнес-тренерів, щоб йти у ногу з часом, з найновішими світовими тенденціями. Наше колективне кредо: має повертатися не товар, а покупець. Люди завжди отримують те, за що  платять. А от держава платить допомогу цілій армії безробітних замість того, щоб дати можливість цим людям стати підприємцями і самим створити робочі місця. А перш ніж  щось створювати, треба мріяти. Мрії мають бути великими, захопливими, у чомусь навіть нереальними.

– А що саме ви робите, щоб втілити свої фантастичні мрії у сувору українську реальність?

Перетворюю свої мрії у цілі та досягаю їх. Маю розроблену, перевірену часом бізнес-систему, в якій кожен працівник знає свою функцію, мотивацію. Успішність бізнесу полягає у тому, наскільки системно він може працювати без участі власника. Гроші – це енергія. Якщо ти їх заховав, закопав, то вони вже точно не працюють. Мало заробити гроші, треба їх ще й втримати і примножити. Гроші у добрих руках роблять добро, а в злих – зло.

– Чому багаті є багатими?

Бо є секрет, який мало хто розуміє. Гроші – це не папірці і не те, що за них можна купити. Бізнес – це коли ти створюєш клієнтів і їх обслуговуєш. Нашому суспільству не вистачає рентабельності та раціональності. Якщо людина не вміє чи не готова  управляти фінансами, то їй небезпечно давати в руки гроші, обставини складуться так, що їх не буде. На жаль, обходженню з грошима та фінансовій грамотності у нас ніде не вчать, ні у школі, ні в інституті. Кожна релігія стверджує, що не можна отримати, не віддавши. Хочеш отримати гроші – віддай гроші, хочеш любові – віддай любов, хочеш отримати дружбу – віддай дружбу.

– У чому секрет вашого достатку?

Розуміння достатку – поняття відносне. Якщо у підприємця є гроші, то це вже не підприємець. У підприємливої людини мають бути мрії та чітко поставлені цілі. Гроші – це інструмент для досягнення цих цілей. Ще одним цінним надбанням, більшим за гроші, вважаю свій колектив. Без людей я ніхто й ніщо. Людина для того й народилася, щоб започаткувати якусь добру справу на землі. Якщо я зміг створити для своїх працівників всі умови для гідної праці, вселив у них віру у власні сили та достойне майбутнє для їх сімей то це робить  мене по-справжньому щасливим та успішним,  приносить задоволення.

– І нарешті про житловий будинок, який збираєтеся зводити на Шкільній, навпроти свого офісу. Яким він буде? У чому його особливість?

Енергозберігаючі технології, екологічно чисті матеріали, гаражі, привабливий дизайн, впорядкована територія – приблизно таким. Адже комфорт – це не лише коли тепло, а й коли затишно та красиво. Планую здавати його під житло фахівцям нашого підприємства, які доїжджають здаля. На жаль, держава зараз не допомагає людям в отриманні чи будівництві житла, а банківський кредит – це справжня кабала. Тому ми мріємо дати доступний дах над головою хоча б своїм працівникам.

– А як оцінюєте будівельний ринок Володимиреччини, якщо такий існує?

Хто працює на ринку, той завжди сильніший та конкурентніший і вміє виживати, хоч там важче. Бо біля бюджету конкуренція лише за корито, це знищує бажання розвитку. Після кризи  завжди йде розвиток. Альтернативою для нашого району є розвиток сільського господарства, тваринництва, створення фермерських підприємств, що  сприятиме й прискоренню розвитку будівництва.  Бо саме будівництво змінює світ на краще.

Світлана ФЕДОНЮК.
 

Коментарі   

 
-10 # Гість 05.10.2014, 07:09
Мільйонер Бортник і мислить як мільйонер бо ним вже давно став.знаю не по слухам що його працівники далеко не мільйонери бо платить напрклад 2 копійки за спечену булочку.Це скільки мільярдів треба напекти щоб бодай поношено авто купити щоб до роботи добратися.Тому й хоче будувати житло для персоналу щоб хоч чимось зацікавити працівників.Але це не головне.Головне те що він зайняв місце під дитячу плащадку і хоче місце під гуртожиток щоб конкурент через дорогу нічого не збудував.Я щось не чув щоб хтось прцюючи в Борника побудував власний будинок може рідний брат.а сам вже вітряки і сонячні батерею джипа двохмісного за мільйони придбав які йому треба як зайцю пята нога.Краще розцінки підвищив для свого колективу якого практично нема бо плинність кадрів надто висока.Як казав один мій знайомий:на його вік дурнів вистачить!
Відповісти
 
 
+20 # Гість 05.10.2014, 10:21
Заздрісники, які нічого не вміють, не можуть та й не хочуть нічого робити, готові зжерти будь-кого більш успішного. Бідність плодить бідність, як в матеріальному так і в моральному напрямках.
Відповісти
 
 
+4 # Гість 14.10.2014, 14:03
"Стану підприємцем і набудую барів та кафе і буду травити людей алкоголоем. Бібліотеки будувати не буду, бо вони не вигідні". :lol:
Відповісти
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 151 гостей на сайті