Авторизація

HomeНовиниВ РайоніНемовля в туалеті: а що було за лаштунками? (+фото)

Немовля в туалеті: а що було за лаштунками? (+фото)

( 6 Votes )

Тиждень минув, як район, потім область, а далі й уся Україна зірвалась від новини про знайденого в туалеті новонародженого малюка в Балаховичах. Перші обурені коментатори здатні були вчинити самосуд над жінкою, телеканали з Києва наввипередки трусились по розбитим дорогам нашого району, аби таки дістатись до Балахович і першими з перших вуст отримати інформацію.

Коли відчайні думки наступного дня трохи охололи і запрацювала логіка, назріли доречні питання «чому ТАКЕ може статися в наші дні?» і «може, хтось матір довів до такого дикунства?».

Жінка ж, молода породілля, 23-річна росіянка Аня привітно та охоче розповідала на камеру, що і як сталося. Враження складалося подвійне, тож треба було їхати на місце, де все і сталося…

Балаховичі зустріли спекою, розбитим автобусом і розтрощеною запилюженою дорогою.

Попутники виявились доброзичливими. І дорогу до сільради показали, і кілька слів сказали про росіянку Аню.

– Не від солодкого життя вона так вчинила. Знаєте, її тут ніхто і не засуджує. Попитайте лише, чи мала вона спідню білизну та чи ситно вона жила при тому чоловікові…

Село перегуло та й помалу стихло, вичікуючи подальшого перебігу подій. Залишився пекучий присмак відчаю та непідробне переймання за подальшу долю породіллі.

Уже через день-два до неї в лікарню поїхали односельчани – не патли виривати, не плітки збирати. Поїхали провідати. Підтримати та, може, чим допомогти. Зустріла я тих жінок у Балаховичах, вже після повернення з райцентру.

– Насправді таку матір, як Аня, ще пошукати треба. Їду рано-вранці на роботі – вона вже з дітьми в садочку гуляє. А одяг вдома випраний і вже сушиться на вірьовці. І не подумайте, що вона той візочок монотонно катала. Ні. Вона з ними і поговорить, і пташечку їм якусь покаже. Для дитини в такому віці воно ж головне – те спілкування, – каже односельчанка.

А друга додає:

– Вона як квочка біля тих дітей. Кожен день з ними, нікуди без них. Чого не можна сказати про батька. Він коли не на заробітках, то вештається десь під баром. Пиво п’є та гроші витрачає, Ані ж хоч би копійчину якусь дав колись. Діти обділені, якоїсь цукерки рідко й бачили. Свекруха забирає ті гроші, що син із заробіток привезе, а чоловік собі забирає гроші дитячі. От і думай, за що та бідолашна жила до цього часу…

– А ви спитайте, чи ж дали тій бідній дитині щось в дорогу? Ми щойно від неї. То вона сидить в чужому халатику – хтось з лікарів чи медсестричок, напевно, позичив їй. Ні телефону не має, ні одягу особистого, ні білизни. Питаємо: «Аню, може, тобі щось треба?». Звичайно треба, а їй соромно зізнатись. Чоловік з братом приїжджали, привезли такі-сякі продукти, і на тому все. І копійки не залишили. Купили ми їй щось поїсти, та купили того халата, та ще щось по дрібницям…

Аня жила в Москві. Там і познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком Андрієм, він приїжджав туди на заробітки. Родила від нього першого малюка. Андрій поїхав додому. Повернувся знов працювати, вона завагітніла другим. Уже потім він її покликав до себе на околицю іншої країни, а вона й поїхала. В офіційному шлюбі вони близько двох років.

Жила. Якось жила. Бо у спілкуванні наодинці – без камер і зайвих вух, вона намагається стримувати емоції і сльози, проте інколи не вдається. Коли питаю, чи знущався він з неї, чи ображали в сім’ї, вона відвертає очі і коротко відповідає – «всяке було».

 


 

– Він приїхав із останніх заробітків і не визнав нашої третьої дитини, якою я була вагітна. Сказав, що я нагуляла, що я йому зрадила. А з ким я могла і коли я могла йому зрадити? Вам і по селу всі скажуть – я 24 години на добу з дітьми була,  – ділиться наболілим жінка.

Плітку про подружню зраду невідомо хто пустив, але не вірить тому ніхто в селі. І жінки, і чоловіки в один голос засуджують таку позицію Андрія.

– 7 серпня стався конфлікт, і він мені знову сказав, що я зрадила, і щоб дитину додому не приносила. Тоді я зрозуміла, що не зможу дитину залишити. Я не знала, що мені робити…

Як всім відомо, вранці наступного дня стався той жахливий інцидент.

 


 

Позиція Андрія напрочуд дивакувата. Він заперечує, що знав про вагітність.

– Як можна не знати, що твоя дружина вагітна?

У відповідь він зверхньо посміхається, мовляв, а чому він має це знати

– Не знав. Вона що, при мені перевдягалась?

– Вона ж ваша дружина. Ви бачите один одного весь день, а вночі вона спить біля вас.

– Ми вже місяць як не спали в одному ліжку. У мене болить спина, а між нами спить дитина. З дитиною спати незручно, то я перейшов на інше ліжко.

За його думкою, це цілком має пояснювати непомітність живота вагітної і попередні 5-6 місяців, коли живіт росте.

– Один з чоловіків, з яким ви останнього разу їздили на заробітки, розказав, що при поверненні додому причиною повернення ви вказали саму вагітність дружини. А ви кажете, що не знали про вагітність. То, виходить, знали?

– Я такого не казав.

– А чому сказали їй, що вона вам зрадила, нагуляла дитину?

– Ну пожартував я так колись, поприкалувався, а вона всерйоз прийняла.

При цьому чоловік не розуміє, що сам розкрив свою брехню стосовно обізнаності у факті вагітності.

– Це правда, що ваша жінка доношувала ваші труси?

– Неправда, не доношувала, я їй свої нові давав.

– Свої нові? Вас не бентежить те, що будь-яка жінка має право на власну білизну, жіночу? Не соромно, що жінка ваша в чоловічих трусах приїхала до лікарні?

– Це неправда, мамка моя їй нові труси видала.

– А Ваша мати під розписку навіть труси невістці видає? Невістка не має права сама собі купувати білизну?

– Та хто їй забороняв. Вона їх кудись дівала. А часто купувати – грошей не напасешся. Ми ж не одними її трусами маємо жити. То її проблеми.

Отож, глибокодумного спілкування у нас з Андрієм не вийшло. До всього того, дізнавшись, що з ним спілкується журналіст «Володимирецького вісника», Андрій навіть натякнув мені на «розборки» з причини, що на першій шпальті був малюк, який через неадекватність батька і безхарактерність матері опинився в туалеті. А газета виявилась крайньою.

Фактом про те, що все село стоїть на стороні Ані, а не на його, він був добряче розчарований і наляканий, адже йому ще серед тих людей жити, і так неприємно бути винним. Як не викручуйся, а ніхто не вірить.

До Ані ж на днях має приїхати батько з Росії, і за словами жінки, «тогда они все попляшут». До речі, якщо вже мова зайшла, вибачте, за труси, то Аня розповіла, червоніючи, що білизну їй мати з Росії висилала. Грошима вислати не могла, бо одразу б ті гроші забрав чоловік.

– Одного разу я повернулась з прогулянки з дітьми, а в кімнаті все догори дном – він шукав гроші. А звідки вони у мене, як я і так одразу все віддала, що могла.

Багато хто по Україні, не знаючи нюансів всієї історії, звичайно, засуджує жінку. І це досить логічно, адже вчинок нелюдський, негуманний. По суті, якщо опустити всі нюанси, факт залишається фактом: мати викинула дитину. Та живемо ми в суспільстві і без тих нюансів ніяк.

Жінка, повністю залежна від чоловіка в силу свого і його характерів, чужа людина в чужій країні, без змоги мати хоч якісь кошти на руках, залякана, забита і затуркана жінка – чи мала вона вибір, коли чоловік їй сказав, щоб з дитиною в хату не поверталась, маючи при цьому інших, маленьких дітей?

Куди б вона пішла? І що вона без дітей? Без тих, ким жила?

При останньому спілкуванні я випадково обмовилась, що, будучи у неї вдома, бачила старшого хлопчика. Мамина копія.

При цих словах Аня ожила і схвильовано спитала:

– А молодшу бачили?

– Ні, не бачила, на жаль.

Жінка враз потухла, занурилась у свої думки, вголос, ніби про себе, розмірковуючи:

– Мені важливо знати, чи з нею гуляють на вулиці. Адже їй так необхідне свіже повітря… Вони ж обіцяли…

Поки що суд обрав для неї міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Односельчани стверджують, що якщо Аню посадять за грати на обіцяний строк (5 чи більше років), вони будуть збирати підписи на її підтримку, щоб міру покарання змінили на строк умовний.

От і судіть самі, добрі люди, хто тут правий, а хто винуватий. А по великому рахунку винні ми всі, поряд живущі, винні сусіди, які бачили все, але мовчали; винна держава і її соціальні служби, які не вміють працювати на випередження і не контролюють умови проживання власних громадян та особливо шлюбних пар з іноземцями; винна сільська рада, яка безперечно знала, що не все гладко у тій сім’ї, але не втручалася; винна й сама жінка – ЩО МОВЧАЛА увесь цей час, а потім не знайшла іншого виходу, як позбутися дитини у такий негуманний спосіб.

Ми своєю байдужістю допускаємо, що отаке трапляється у нашому із вами співжитті. А потім призначаємо винуватих і судимо їх по закону права, але не по закону моралі…

Світлана ГОРЕЦЬКА

 

Коментарі   

 
+18 # Гість 18.08.2017, 09:55
на жаль....такі сімейні історії поруч. на даний час головне щоб дитина і жінка були здорові. А тому чоловіку за таку поведінку (якщо це правда) необхідно дати в ухо і навішати підзатильників. Навіщо привозити собі жінку, а потім щоб мама керувала сім єю. НУ крім випадків коли це єврейська сім я. надіюсь ця історія закінчиться позитивно.
Відповісти
 
 
+21 # Flover 18.08.2017, 11:14
Мужики, та будьте ж ви, в кінці кінців, мужиками!
Відповісти
 
 
+4 # Гість 18.08.2017, 12:16
Ну Да від даної писанини тільки шапку на голові міняти не встигаєш- то маєш свою думку, а то вже другу вклали в порожню голову електората, а де були соціальні служби, наша непрогрішна медицина , обідналася з явним дикунством , так бив цивілізації хочем. Ну Да кинули жінку напризволяще і поговорити не мала з ким.
Відповісти
 
 
+20 # Сергій СКІБЧИК 18.08.2017, 13:16
Нічого ми не вкладали у голови читачів. Повідомили про жахливий вчинок, а далі спробували розібратися у причинах, через які люди так можуть поступити. Вона не одна жителька дітородного віку в районі, і хтось може повторити таке. Тому ми й шукали причини, щоб зрозуміти, чи може подібна ситуація ще повторитися.
Відповісти
 
 
-11 # Гість 18.08.2017, 13:34
Таке враження що редакторе ви не причину шукаєте а привід розсварити всіх знайти крайнього ось ваше завдання. Вже й сільрада винна і медики і всі...ой і язиката хфеся а не районна газета
Відповісти
 
 
+17 # Гість 18.08.2017, 13:50
Загнана, зацькована, знедолена жінка, що просто не знала що робити, як бути, поставлена у безвихідь. Ким поставлена? Суспільством, нами, включаючи і соцслужби і владу і кожного перехожого. І скільки осуду вилилося на неї за першу ж добу інциденту, та ніхто не запитав себе: а чому у 21 столітті у європейській державі має місце такий випадок?
Відповісти
 
 
+5 # Siegfried 19.08.2017, 06:45
І чому ж, на Ваш погляд, в 21 столітті в європейській країні має місце такий випадок?
Відповісти
 
 
+3 # Гість 19.08.2017, 10:13
А тому, що всі заходи по налагодженню життя соціуму мають бути превентивними, а не заганяючими людину у глухий кут а потім караючими.
Відповісти
 
 
+5 # Flover 19.08.2017, 11:00
А тепер і я запитаюся. Хто ж ці заходи по налагодженню життя соціуму має проводити? Ким і як має це реалізовуватися ?
Знаю, що двома реченнями тут не відбудешся. Та все ж... ;-)
Відповісти
 
 
-2 # Гість 19.08.2017, 11:45
Ну, коли вже Ви запитали-СЯ, тоді спробуйте і відповісти. :P
Відповісти
 
 
+2 # Siegfried 19.08.2017, 23:11
:sad: А я розчарувався. Спочатку сподівався побачити ваші, а вірніше, Ваші цікаві змістовні коментарі. А Ви просто трольнули дописувачку отим -СЯ-. І все. А шкода. :-(
Відповісти
 
 
-7 # Гість 18.08.2017, 23:50
Читаючи коментарі задаюся питанням,люди геть не думають сірою масою? Яке виправдовування (кинула в лайно дитину) а люди з неї зробили мученицю. Зробили винною свекруху,ноги теж розставляла свекруха? Треба ще розібратись з (мамою),хай зізнається в причині такого кроку(на щастя,що все добре з дитиною.)
Відповісти
 
 
+17 # Гість 19.08.2017, 06:24
Вирости виросли, а ума не набралися. Начебто і сім"ю створили, а молодий голова сім" все ще за мамину спідницю держиться і не має поняття про свою відповідаль-ніс ть за сім"ю. Молода мама чекає що приїде папа і порішає всі питання. Свекруха- знаючи що синуля алконавт забирає залишки зароблених коштів і відкладає на "чорний" день, не помітила що той день прийшов несподівано.
Відповісти
 
 
+7 # Flover 19.08.2017, 09:54
І я також про це подумала. І вся ця ситуація наштовхує на подальші роздуми.
Люди не пізнали волі і любові Божої до них. Таких як вони - безліч. Викривлена уява про Бога, про людину, про світ. Ось тому й бездумні вчинки, безвідповідальн ість, зневіра, розпач, фобії, трагедії. Навіть приналежність до певної церкви не робить людину праведною, розумною, мудрою, чесною, зразковою. (Зразковою, досконалою людина і не може бути по своїй природі) Кожна людина віруюча спотикається в житті, але з Божою допомогою і з великої любові до Нього не залишається в гріху, кається, піднімаєтьс і йде далі.
Отже, потрібно нам усім шукати Бога, Його волі, навчати цьому наших дітей, пізнавати Його любов. Преображатися в Його образ (мати Ісуса за взірець) рівнятися на Ньго.
Зі святом Преображення вас!
Відповісти
 
 
-4 # Гість 19.08.2017, 08:11
Жителька Москви, що є центром цивілізації в росії. не може бути. "затурканою" особою.Закони щодо відповідальност і за новонароджене життя,однакові як в Росії так і Україні.І мораль, одна.Такий вчинок продиктований явно, що не любов,ю.А про те. що вона, чужоземка, то це перебір.Поряд їз згаданим вище селом, знаходиться за 8 км.. місто. в якому численна російська діаспора.З усіх регіонів Росії.ЇЇ іще не навчили працювати і особисто відповідати за прийняті рішення.В Європі зріла особистість відповідає за вчинене і прийняте нею рішення.
Відповісти
 
 
+11 # Гість 19.08.2017, 09:29
А про післяпологову депресію хтось чув? Про больовий шок? У пологовому будинку біля породіллі п'ятеро медиків бігають, ще й чоловік на пологах може бути присутній або мама породіллі, і по голівці гладять і в /цензура/ дмухають, та й то не кожна може при цьому адекватно поводитися у такий момент.
Відповісти
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 175 гостей на сайті