Арт-медіа Полісся - Enter your slogan here

Лісистість Володимиреччини становить 48 відсотків. Це найвищий показник після Рокитнівського (57,2%), Березнівського (50,3%) і Сарненського (48,1%) районів. Навіть для Європи, де 43% території заліснено, це більш ніж пристойно. Проте нашим лісам, як і всім лісам України та Рівненщини, загрожує серйозна небезпека. Її вже названо «біологічною пожежею». І суть її – у масовому всиханні насаджень, особливо хвойних. Говорити про це почали ще п’ять років тому. Нині ж проблема набула загрозливих масштабів. І загрожує вона не лише пристигаючим лісам, а й тим, яким уже за 80 років...

Чому гинуть ліси Полісся?

Лише на Рівненщині 16 тисяч гектарів хворого лісу потребують санітарно-оздоровчих заходів. Загалом же площа всихання перевищила 330 тисяч. Найбільшого удару зазнали сосна (майже 142 тис.  га),  ялина (майже  26 тис. га) і дуб (майже 100 тис. га). Причину масової їх загибелі фахівці Поліського філіалу УкрНДІЛГА вбачають у стрімких кліматичних змінах, що стались останніми роками. Набувши планетарного масштабу, ці зміни ослабили ліс. Адже з потеплінням шкідники перезимовують не лише у лісовій підстилці, а й під корою дерев. І вони вже спроможні на більше поколінь, ніж звичайно.

До того ж, в Україні, на відміну від інших європейських країн, законодавство гальмує локалізацію осередків масового розмноження шкідників і хвороб. За словами директора Володимирецького лісгоспу Олександра Миська, верхівковий короїд не лише підточує дерево, а й переносить небезпечні гриби, під впливом яких деревина «синіє». При стрімкому поширенні хвороби дозвіл на санітарні рубки видається «зі скрипом». Отож дерева втрачають якість, а лісгоспи – прибуток…

Треба було бити на сполох. І зробили це сарненські та березнівські лісівники, яких найбільше «дістала» «біологічна пожежа». Саме вони ініціювали нараду-семінар, щоб разом із науковцями обговорити масштаби всихання та визначитися на майбутнє.

3 серпня – поворотна дата у долі лісів?

Нарада, на яку покладалися великі надії, відбулася на базі Сарненського та Клесівського лісгоспів. Її учасники ознайомилися  з місцями  масового всихання  насаджень. А виходячи з міжнародного досвіду оздоровлення лісових насаджень і враховуючи методологічні розробки Поліського філіалу УкрНДІЛГА, відзначалося, що єдиний метод, спрямований проти  нинішнього поширення шкідників і хвороб, – санітарні рубки для видалення всіх осередків ураження й оновлення зрубів стійкішими деревостанами.

На переконання фахівців, невідкладна санація ослаблених і пошкоджених хворобами та стихіями лісів збереже десятки мільйонів кубометрів деревини та не допустить безповоротних  екологічних  і економічних втрат. У той же час пролунали серйозні нарікання на нові, введені у 2016 році Санітарні правила у лісах  України. З одного боку, менше стало зловживань у лісовій галузі, а з іншого – санітарний стан лісів погіршився: посилилися процеси всихання через бюрократичні складнощі з санітарно-оздоровчими заходами. Наголошувалося, що несвоєчасне реагування загрожує повною втратою  лісових масивів та екологічною катастрофою.

За словами заступника голови Держлісагентства Володимира Бондаря,  необхідно напрацювати  обґрунтовані пропозиції по внесенню змін до нормативних лісогосподарських актів, зокрема й згаданих Санітарних правил, а метою санітарних рубок має стати оздоровлення насаджень, а не прибирання мертвої деревини після шкідників і хвороб.

У рішенні, прийнятому на нараді, основними винуватцями масового всихання лісу визнано кліматичні зміни й аномальну спеку, антропогенне навантаження на лісові угіддя і різке коливання ґрунтових вод. Під їхнім впливом значна частина соснових насаджень втрачає «біологічну стійкість» або ж перебуває «на різних стадіях ослаблення і розладу». Розмноження шкідників і поширення хвороб «обіцяють» подальшу деградацію лісу. Тож масове всихання сосни прирівняли до надзвичайної ситуації, яка вимагає негайних заходів боротьби, й ініціювали створення робочої групи для вдосконалення нормативних актів, спрямованих на запобігання деградації лісу.

До 30 вересня вирішено провести інвентаризацію всихаючих та уражених насаджень, а лісогосподарським підприємствам при проектуванні заходів з лісовідновлення рекомендовано збільшити частку корінних листяних та деревно-чагарникових порід з метою формування складних, змішаних, стійких до патогенних процесів лісових насаджень.          

Де шукати ліки від недуги?

Білорусь хоч і північніше України, все ж, у боротьбі за ліс іде на крок попереду. Держава спрямовує значні ресурси на відвернення екологічного лиха. Тож на нараді у Сарнах вирішено підтримати ініціативу білоруського Мінлісгоспу по приверненню уваги європейського співтовариства до транскордонної проблеми всихання соснових насаджень.

Досвід європейських країн маємо засвоювати ще й тому, що їхнє законодавство, на відміну від нашого, допомагає лісогосподарникам контролювати й локалізувати осередки масового розмноження шкідників і хвороб. За влучним висловом польських колег, «лісівники мають іти попереду короїдів». При цьому відзначається, що радикальний метод попередження масового поширення агресивних шкідників і хвороб – безальтернативний. Якщо не вдатися до суцільних санітарних рубок, наслідки (не кажучи про фінансові втрати) можуть обернутися екологічною катастрофою. Вибіркові санітарні заходи, що проводяться, бажаного ефекту не дають.

Науковці одностайні: нездорові дерева треба зрубати. А що кожне хворе дерево може заразити здорові у радіусі трьох кілометрів, то рубки мають бути суцільними, а не вибірковими. Тільки так можна пригасити «біологічну пожежу», що розгоряється. Треба тільки розуміння з боку екологів та громадськості.

Думку, що хворі ліси треба змінити новими поколіннями, підтримує старший науковий співробітник Поліського філіалу УкрНДІЛГА Василь Бородавка. Він же наполягає на негайному відтворенні зрубаних сосняків шляхом природного поновлення. Такі насадження, каже, стійкіші до зовнішніх факторів і впливів. Тож упродовж 5-7 років на місці порубок з’явиться стійкіший до всихання молодняк.

Привертає увагу і пропозиція використовувати селекційну складову у відтворенні пошкоджених насаджень. Тобто, на уражених шкідниками і хворобами ділянках лишатимуться поодинокі здорові дерева, насіння з яких додаватиме стійкості наступним поколінням.

Кілька останніх зауваг

У цій публікації не випадково згадано екологів та громадськість. В одній з публікацій ми торкалися тривоги, яку відчувають поліщуки, помічаючи, як «тануть» зрілі ліси. Навіть нинішні масштаби рубок викликають занепокоєння. А що станеться, коли, образно кажучи, сокира піде «поперед верхівкового короїда»? Уже на прикладі бурштину знаємо, як уміє розмахнутися наш брат. А тут ще й пункти прийнятого рішення з навислими над ними знаками питання!

Верховній Раді й Кабінетові Міністрів радять «однозначно» визначитися з «нормами» і «вимогами» щодо попередження масової деградації соснових насаджень, простіше кажучи – з безальтерантивністю суцільних санітарних рубок. А наступним кроком у боротьбі з короїдом вбачається «посилення транскордонного співробітництва» аж до «проведення спільних заходів та можливої реалізації транскордонного проекту… із залученням міжнародної технічної допомоги».

Згадаймо, як Євросоюз «витискав» з України згоду на продаж лісу-кругляка, – і стає справді страшнувато за майбутнє поліського лісу. Невже розгребемо його, як уже догрібаємо бурштин? Тож лиш одне стримує від зовсім песимістичних висновків: автору не раз траплялися сосни з пожовклим верхів’ям і корою, що, відшаровуючись, безладно звисала вниз по стовбуру. Про мертві ділянки лісу розповідають не лише лісники, а й сільські голови. За словами Олександра Миська, більше тисячі гектарів лісу – нашого! володимирецького! – під загрозою всихання. Тож біда, що загрожує лісу, реальна, і відвернення можливої екологічної катастрофи, якою стане масова втрата сосни, – у нашому вмінні і бажанні оздоровити ліс, зокрема й «хірургічним» методом.

Звісно, при таких масштабних рубках можливі зловживання. А щоб звести їх до мінімуму, лісівники мають діяти у згоді з громадськістю. Було б чудово, якби сільські і селищні ради забезпечили громадський контроль за місцями і масштабами майбутніх рубок. Та й лісогосподарським підприємствам треба йти назустріч співпраці, розуміючи, що «на кону» – майбутнє лісу. Нас запевняють, що всі місця зрубів будуть заліснені, а нові насадження стануть стійкими до шкідників та хвороб. Але щоб так було, запевнення лісівників під місцеві громади мають узяти постійний контроль.

Не без заздрості прочитав, що лісові угіддя в Європі сягають третини території і щороку збільшуються, а лісовий сектор активно розвивається. З 90-х років минулого століття там впроваджується сувора політика охорони лісів від природних чинників та браконьєрства. І впродовж 20 років пророблено величезну роботу. Думаю, ми теж спроможні захистити ліс. Треба тільки дбати про нього, а не вдавати турботу. Задля цього, сподіваюсь, і збиралися в Сарнах.

Олексій ГОРОДНИЙ.