Арт-медіа Полісся - Enter your slogan here

Днів зо три, як завершився гарячий сезон ягідних заробітків – заготівельники припинили прийом чорного лісового золота. Остання цінова позначка, за якою платили ягідникам – 60 гривень за кіло.

Попри таку високу ціну, охочих погнути спину в лісі вже немає.

Як і зазвичай, ціна на чорницю змінювалася. Так, починали з 30 гривень за кілограм, найдорожче ж за ягоду давали у кінці сезону, бо ж тоді ягода дозріває ще більше, але самих плодів залишається мало.

Як кажуть самі ягідники, сезон ягід цьогоріч нікудишній, певно, повимерзали. Дехто ж киває на тих, хто збирає гребінками: так підривається коренева система, яка довго відновлюється – більше 5 років. Заходиш в ліс, на «свої» місця, а там – порожньо, по кілька дрібних ягодин на стеблах вісить.

– На такі ягоди то й охоти немає, - каже бабця Тамара. – Ходиш по лісі, ходиш, вибираєш по одній, і так довго ту літру назбируєш! Але то ж таке, хоч якась копійка в хату та й є, а де її нині взяти?

Погоджуються з меншими об’ємами ягід у порівнянні з минулими роками і заготівельники.

 Для 45-річного Василя з Володимирця прийом чорниць вже близько 10 років справа сімейна – разом з дружиною приймають від людей лісові збори, вже й постійних клієнтів мають. І хоч їх пункт прийому не знаходиться відразу по дорозі з лісу, не хвилюються – знають, що за добросовісну багаторічну працю надбали «своїх» людей.

–     Люди задоволені нашою роботою, бо у нас все чесно і відкрито. Ми працюємо так, аби й найменший ягідник зрозумів, що і до чого. А таких у нас немало. Є дітки, які заробляли нинішнього сезону по 200 гривень за разовий похід до лісу, а то і для дорослих у неврожайний рік сума неабияка. Знайома ось прийшла, здала ягоди, отримала гроші й каже: «О, от і мішок борошна мені буде. Вже день не даремно прожила». Звичайно, у порівнянні з минулими роками ягід менше. Та й не всі хочуть йти до лісу їх збирати, бо ж то тяжка праця! Та хто хоче щось заробити – і в поганий сезон трохи підзаробить, - розповідає чоловік.

За словами заготівельників, така справа нетяжка і заробіток приносить хороший. От лише з домашніми клопотами доводиться нелегко. Бо ж у сезон після обіду з лісів починають один за одним йти ягідники, а особливо багато їх у суботу та неділю. На пунктах прийому чорниці знають, що не лише вони заготовляють, тож кожен намагається «купити» ягідників чи то чесністю, чи гарним відношенням, не виставляючи претензій за листя у чорничних зборах, яке згодом видувають самі пилососами. Ягідники ж нерідко віддячують тією ж монетою.  

–            Була у мене одна історія, - ділиться заготівельниця Ольга. – Так багато людей прийшло з ягодами, що я, поспішаючи, переплатила 200 гривень. То люди прийшли, повернули. Я спочатку не йняла віри, думала, може, якісь фальшиві принесли. Але коли все зрозуміла, неабияк здивувалася.

За день до пункту прийому цьогоріч приходило в середньому 15 осіб, здавали загалом в межах 60-100 кілограмів. У наших заготівельників ягоди щодня забирають замовники, які й оформляють усі необхідні документи, аби пункти прийому діяли в межах закону. Для цього звертаються до лісового господарства, на території якого розташовані пункти прийому, беруть лісові квитки, за які сплачують певну суму відповідно до запланованих об’ємів заготівлі. Замовники ж далі на свій розсуд розпоряджаються ягодою, зазвичай відправляючи її десь далі – чи то на Польщу для виготовлення фарб чи ліків, чи просто закупівельникам у Луцьку.

Гроші за лісові квитки перераховуються до бюджетів сільських та селищних рад, на території яких знаходяться пункти прийому лісової ягоди, оскільки це кошти за спецвикористання лісових ресурсів. Так, за інформацією податкової служби, за 77 тон чорниці сплачено понад 94 тисячі гривень, найбільше отримано за збір ягід у Воронках, Білому, Хиночах.

–     Хоч люди й ходять у нас по ягоди, але кажуть, що у лісі їх дуже мало у порівнянні з попередніми роками, - резюмує сільський голова Хиноч Микола Шеліган. – Та й кількість заготівельних точок скоротилася: якщо минулого року було 8, то цього лише 2. Звичайно, то вигідна справа для усіх. Для ягідників – бо завжди мають свіжу копійку, для заготівельників – бо і собі мають дохід, а для сільської ради і поготів. Бо ж ті додаткові кілька тисяч гривень до сільського бюджету для нас дуже цінні. Ми перевіряємо, аби все було законно і кошти не йшли повз бюджет. Маємо спеціальну комісію, з якою ходимо по точках і перевіряємо журнали надходжень, лісові квитки. Це ж наші гроші. Та й ми усі живемо з того лісу у ягідний сезон. Погоджуюсь, що то нелегка справа, проте чесна, і якщо не лінуватися, то можна якось прожити.

Попри короткий і не надто вдалий сезон, додаткові гроші змогли заробити усі, хто того хотів. Хто – на нові босоніжки, хто – на солодощі, а хто й на маленький відпочинок від чорничних зборів.

Вікторія ЧЕРПАК