Арт-медіа Полісся - Enter your slogan here

У кожного є День народження. Має свої іменини і дитячий садок «Малятко», що у Володимирці.

Найстаріший дошкільний заклад району, котрому виповнилося в цьому році півстоліття.

– Пережив наш дитсадок досить багато, – ділиться спогадами колишня вихователька Марія Луницька. – Його історія як літопис району. Адже в радянські часи навіть при наявності дитсадка матері не мали декретних відпусток і через два місяці після пологів змушені були виходити на роботу. Пропуски в робочий час суворо каралися, і не тільки копійкою, але й товариським судом та осудом громадськості. Нікого не цікавило, з ким і де ти залишаєш своє немовля.

Так і я здала синочка у ясельну групу, а сама пішла працювала вихователем у старшу цього ж дитсадочка. А моя мама в дитсадку працювала в пральній. То побіжить у ясельну групу, нагляне за малим, поміняє йому пельоночку, а в обідню пору принесе мені його погодувати груддю. У нас робила молоденька вихователька Віта Олексіївна, то вона казала на мою маму: «Така стара, а собі ще дитя народила…» Потім уже дізналася, хто справжня мати, коли побачила, що я кормлю його груддю.

А було, що жінки із багатьох установ та організацій бігали в ясельки, щоб покормити своє маля. В ясельній групі їх налічувалося 43 дитини. Групи були переповнені. Менше сорока дітей у нас тоді й не було.

Всяке бувало. Навіть, не повірите, нянечки молоко відрами із молокозаводу в садок діткам носили. І які діти повиростали! Їх успіх – то й наша радість.

Серед таких матусь була і Ніна Василівна Розумкевич. Із чоловіком Володимиром Йосиповичем, як молоді спеціалісти, вони приїхали у Володимирець, працювати у Володимирецькому лісгоспі. Свою донечку Оксану вони також здали в дитячий садок, в групу виховательки Ольги Іванівни Желєзньової. Та маленька Оксанка – нині відома в Україні людина, співачка, політик, народний депутат Верховної Ради України 4, 5 і 6-го скликань Оксана Білозір.

Вихованка райцентрівського дитсадка «Малятко», який на День Святого Миколая відзначав свою золоту дату – 50-річчя від дня заснування – Оксана Володимирівна Білозір приїхала персонально привітати свою першу «альма-матер», провідати батькові яблуні, посаджені на честь сестрички Мирослави, яка народилася у «роддомі», в будинку на розі вулиць Поштової та Шевченка. Проживали вони тоді поряд з конторою ЛГЗ. Дружили із родиною Медвідь – з такими ж молодими спеціалістами, працівниками лісгоспу. Через три дні після народження Мирослави у Розумкевичів у подружжя Медведів народилася донечка Лариса.

По цей день володимирецька дружба єднає вже їхніх дітей. Оксана Білозір разом із нашою землячкою Галиною Симхою, господинею центру «Сонячне ремесло», директором львівської стоматполіклініки «Соната-Плюс» Мирославою Проців, керівником київського реабілітаційного центру «Родина» Ларисою Самсоновою приїхали в наш район. Вони попросили їх зустріти та провести Володимирцем Валентину Міцуту. Так по сьогодні Галина Симха називає екс-начальника відділу культури і туризму Валентину Миколаївну Пінчук.

…І ось зустріч. Неподалік дитсадка, навпроти «Приватбанку» зупиняється два шикарних авто. В середині одного з них – Оксана Білозір, яка окрім дитячого садочка мала провідати рідну Володимирецьку школу №1, в якій навчалася у першому класі. Вона привезла туди багато книг, які передала в бібліотеку. Про цю зустріч в скарбниці слова розповім вам в наступному матеріалі. А зараз повернемося до дитячого садочка.

Поки я фотографувала дорогих гостей, перехожі володимирчани, як на диво, озиралися на гостю, яку часто бачать по телевізору. І не всі повірили своїм очам, що то по Володимирцю ходить сама Оксана Білозір. Якраз у цей момент поспішав з подарунком (великою механічною косаркою та коробкою солодощів) підприємець Віктор Куц. Теж зупинився, привітав поважних гостей.

Не менше хвилювань було і в завідуючої дитсадком Світлани Жданюк та педагогів колективу. Актовий зал дитсадка був переповнений. Традиційно з маленькими ведучими та показом історії дитсадка на моніторі розповідь мережилася музичними виступали дорослих і дітей. В числі перших дитсадок вітали недавні його випускники – школярі. Кожна група представляла свій номер. Коли виступали родина Підвишених, Бриксів, а мама Наталя Андреєва співала колискову своєму сину – гості з Києва не скупилися на аплодисменти. Особливо їх багато одержали номери «Джентельмени» та чотири «Циганочки». Сюди слід віднести й розмовний жанр мами Ольги Чайки, і танці «Фей», і український народний танок. І … квіточку-танок із національними кольорами України.

Та завітав Святий Миколай. З такою великою торбою, мішком подарунків. І давай роздавати всім, задіяним в дійствах, малюкам! Ще одну торбину винесли Миколаю, щоб подаруночків вистачило всім.

У цей садок вже ходять діти та онуки колишніх вихованців. Найбільше дітей – 14 – прийняло «Малятко» від родини Германів, за що щиро дякувала вихователям багатодітна мама Людмила Михайлівна.

А далі слово взяла Оксана Білозір:

– Я тут найстарша вихованка цього дитсадка і теж прошу слова… Шкода, що я не застала свою виховательку Ольгу Желєзньову, яка два тижні тому, повідомили мені, відійшла від нас. Я так хотіла вклонитися їй до ніг і подякувати за все хороше!.. Ваша працівниця, яка добивалася із своїм сином до мене на концерті Яремчука, привезла мені фотографію, коли я була маленькою. Таке саме фото у мене зберігається й дома. І, не дивлячись, що дні розписані погодинно, я таки вирішила приїхати у Володимирець. Он моя сестра Мирослава раніше побувала у Володимирці, відвідала рідні місця… А я – сьогодні.

І тут Оксана Білозір з усіма дітками та вихователями заспівала пісню «Україночка». Що робилося в залі! Всі знімали цей виступ на мобільні телефони, планшети. Ще раз Оксана Білозір подарувала пісню вихователям та присутнім – і поспішила далі, бо їй потрібно було повернутися до Києва до вечора. А дійство в садку тривало…

Маленьких іменинників, яким нині … аж 50 років (!!!) щиро вітали депутати обласної ради Петро Мартинюк, Іван Караїмчук, Юрій Білик, Олександр Мисько, начальник управління освіти, молоді та спорту Наталія Сакова, голова РДА Володимир Хоружий, екс-начальник «дошкілля району» Віра Ковальчук, заступник селищного голови Василь Лосінець, районні та селищні депутати, батьки та підприємці, – як вже на ювілеї.

 Усі вітали та подарунки дарували. Найпершим доставили подарунок від мецената Віктора М’ялика – ноутбук за 10 тисяч гривень.

Але найтеплішими були спогади ветеранів, нянечок і вихователів, завідуючої Галини Логацької, нянь Марії Гіль, Катерини Ковалінас, Віри Бурди, вихователів Марії Мельник, Галини Дихавки, Марії Луницької, методиста Ганни Ковалець…

Як прекрасно, коли через роки про тебе згадують і пам’ятають! Їх спомини живі, а розповіді про дитячі витівки цікаві. Ветерани щиро дякували своїм послідовницям, нинішнім працівникам садочка «Малятко» за «сонечка», пам’ять і дружбу між поколіннями, яку тримає хранителька «Малятка» самовіддана Світлана Жданюк. Зі святом Вас!

Галина Тєтєнєва

На фото автора: фрагменти святкування 50-ти річчя дитсадка «Малятко».