Авторизація

HomeНовиниВ РайоніТриває будівництво нової школи в Озерцях (+фото)

Триває будівництво нової школи в Озерцях (+фото)

( 2 Votes )

Сумною і водночас приємною видалася мені торішня мандрівка до Озерецької ЗОШ.

Тоді, більше року тому, примарними здавались і кельма в руках будівничого, і перший закладений у підмурівок нової школи камінь. А що ж старенька? На всіх владних рівнях визнана аварійною, вона, все ж, таїла в собі своєрідність народної архітектури і зворушувала якоюсь непоказною красою.

Під цим враженням не без хвилювання вслід за директором Юрієм Кравчуком переходив із класу в клас. А тепер? Між уже помережаною зморшками колишньою красунею і розміщеною за сотню метрів від неї «обмальованою» тріщинами шкільною їдальнею владно втиснулася школа-наступниця. Вона ще не показує свого лиця. Але вже немає сумніву, що прийшла сюди всерйоз. Це стверджується кожним вкладеним у підмурівок фундаментним блоком, кожною цеглиною, яку, не зважаючи на грудневий холод, тулять одна до одної приїжджі майстри. «Ви не хвилюйтеся, – заспокоює виконроб Віталій Лисий, – при нинішніх технологіях це можливо. Аби лиш без великих морозів…»

Зустрічі з будівничими, все ж, передувала розмова з директором школи. За вікном заправляв не стільки холод, скільки похмурий грудневий день, але Юрій Ростиславович гостинно підвівся назустріч. Світлий і привітний усміх проливався з його очей. І вже з цього було зрозуміло: у тутешніх педагогів мимохіть розпогоджується на душі, коли на вулиці, під діловите «майна» та «віра», автопідйомник подає «на-гора» чергову порцію цегли.

За його словами, 8 листопада в Озерці прибули субпідрядчики з Рівного. Тендер, правда, виграло львівське КВП «Енергомонтаж». Але в нього на субпідряді очолювана Юрієм Корнійчуком рівненська фірма «Янкор», і вже змонтовано фундамент. У день нашого приїзду мало вирішитися, які кроки стануть подальшими. Та попри певну неясність директор школи задоволений. Признається:

– Коли й були певні сумніви, то хіба що з електронними торгами. Адже хто в них перемагає, невідомо. Це зовсім незнайомі люди. Як вони виявлять себе в ділі, які об’єкти будували – нічого не знаємо. Ось і нині: тендер виграла львівська фірма, а в субпідряді – рівненська. Хочеться, щоб робота йшла швидше, але багато залежить від доставки матеріалів та організованості людей. Жаль, що й робота не розпочалася раніше. Адже були певні напрацювання. Ще до введення електронних торгів готувалися до звичайного на той час тендеру. Просили, переконували, але нас не почули. Як результат, три-чотири місяці втрачено, хоча все могло «закрутитися» зовсім по-іншому.

– Ваша озерецька витримка багатьом подобається, – вставляю слово. Але Юрій Ростиславович тактовно підправляє: останні батьківські збори були досить принциповими.

– Ми, – каже, – зробили владі серйозне попередження: якщо до 1 вересня не буде зрушень, дітей в аварійну школу не пустимо. Багато хто ладний був перекривати дорогу, але ці методи не згодилися. На руках у нас був акт 2010 року про аварійність школи. Ніхто не осудив би у випадку протесту. Але я просив земляків потерпіти – і непорозуміння з владою втрясалися мирно. Терпіння людське не безмежне, але нам його вистачило. І хоча сталося це в листопаді, під кінець року, все ж – приємно, що робота почалася. Є початок – буде і кінець!

На колишньому просторому шкільне подвір’ї монтується блок «А». Почали саме з нього, щоб не зачіпати старе приміщення й уникнути можливих ризиків. Щойно весна порадує продовженням робіт, тоді і стареньку школу розбиратимуть. Ще один корпус, той, де нині їдальня, піде під реконструкцію. І коли його розширять, укріплять, перекриють і перепланують, він відповідатиме всім будівельним нормам.

– Чи закінчаться роботи до 1 вересня, залежатиме від будівельників, точніше – від фінансування. Але наскільки я зрозумів, фінансування буде, – вважає директор і вже вимальовує в уяві пожежну водойму, на яку підвозять матеріали, очисні споруди, свердловину, трансформаторну підстанцію та котельню. – Треба тільки чіткий графік робіт і неухильне його дотримання…

Удвох виходимо на будмайданчик. Зосереджено розвертає стрілу автомобільний кран, подаючи цеглу і розчин. Будівничі – молоді люди. З веселою вдачею і навіть приязні. Жваво реагуючи на фотокамеру, все ж, не позують, а зосереджено роблять діло: мурують, орудують відбійником…

– Як бачите, фундамент на нульовій відмітці. Розпочали цегляну кладку – і встигнути треба багато, – розповідає киянин Микола Дубосар. – Маємо підмурувати і перекрити підвальне приміщення. А там – перший поверх, пожежна водойма, котельня й електролінія. Чекаємо генпідрядчика, щоб виробити графік робіт на грудень. Виділені кошти треба освоїти – й іншого варіанту не передбачається. Якраз для того і приїхав з Києва, щоб проконтролювати хід робіт.

За словами Миколи Савелійовича, необхідними будматеріалами робітники забезпечені. Треба, каже, люди, а людям – умілі керівники, адже грудень буде напруженим. Необхідно скористатися кожною сприятливою дниною. А щоб так було, в селі робітникам максимально йдуть назустріч. Виконроб Віталій Лисий задоволений тим, як їх прийняло Застир’я. У селі, каже, розуміють, що людям треба відпочити після робочого дня. Для проживання виділили спортивну кімнату. Забезпечили ліжками й матрацами. А прибуде поповнення – підключать сільраду і клуб, щоб розселити робітників…

Почувся шкільний дзвоник – і дітвора з класів та коридорів сипонула на подвір’я.

– Як же вчитися вам із думкою, що через рік – у нову школу? – затримуюся біля зграйки місцевих всезнайок.

– Ой! – зарум’янилися дівчатка. – Нова школа, мабуть, уже не для нас!

 Отакої! Свого часу я зазнав подібного. Звісно, поспівчував озерецьким старшокласницям. А от «середнячки» і малеча не приховували радості. Та й директор авторитетно підтвердив:

– На перервах вибігають і «контролюють», що змінилося на будові. Кожному хочеться, щоб школа виростала чимшвидше.

І вона росте. Фундамент місцями вже вибився з котловану. Уже можна судити, яким просторим буде підвальне приміщення. Подекуди вималювалася цегляна кладка, щоб прийняти на себе залізобетонне перекриття. І це не все, на що замахуються до Новоріччя будівельники. У їхніх планах – зведення першого поверху. Якщо це вдасться і з нового року відновиться фінансування, то і все інше піде по наміченому сценарію. Не дарма ж із Києва, Львова, Рівного сюди добиралися повноважні представники генпідрядчика і субпідрячиків. Формувався місячний виробничий графік – і під нього планується розгортання додаткової «живої сили» на найпрекраснішому для озерчан і наймиролюбнішому трудовому «плацдармі». Бо будувати для дітей – значить, утверджувати життя. Та й самим, мабуть, утверджуватись у житті.

– До 1 вересня телефон буквально обривався від батьківських дзвінків: «А коли вже?..», – розповів Юрій Ростиславович. – По натурі я оптиміст. Вірив, що вміння почекати увінчається успіхом. І висловлені селу обіцянки, як бачимо, справджуються. Доводилося важко, але це приємні клопоти. Одне тільки муляє душу: таку велику роботу треба починати влітку, ще краще – на початку року, коли великий день і будівельник має змогу «розмахнутися». Але це залежить не від нас. Маємо те, що маємо, – мов підводячи риску під сказаним, повторив відому фразу ще одного Кравчука Юрій Кравчук. Але зробив це директор школи без сарказму і відчаю. Головне тут – слово «маємо». І воно, на щастя, рівнозначне слову «школа».

Залишали Озерці з доброю надією, що до Першовересня красуня-школа не тільки виросте, а й що в добрий час пройдемося її світлими коридорами.

 

 
 
 
 

Олексій ГОРОДНИЙ.

Фото автора.

 

Коментарі   

 
+5 # Гість 11.12.2016, 16:23
Навіщо дикарям-янтарщі кам школа :lol: навіщо держава на них кошти тратитть вониж такі самі самі хай самі побудують
Відповісти
 
 
-1 # Гість 07.04.2017, 13:30
Вони такі самі як і всі люди,і хочуть щоб їхні діти ходили в нормальну школу.
Відповісти
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 89 гостей на сайті