Арт-медіа Полісся - Enter your slogan here

У якому стані наші автошляхи напередодні зими? Хто їх розчищатиме? Чи готові дорожні служби до боротьби із ожеледицею та сніговими заметами? Журналісти «Володимирецького вісника» оцінювали дорожню інфраструктуру районі колесами редакційного автомобіля.

Шлях у майже 150 кілометрів довелося долати більше 6 годин. Працівники філії Володимирецького райавтодору до зими готові. Принаймні так зазначає начальник філії Володимирецького райавтодору Микола Жмурика.

– Для посипання доріг в нас заготовлено 820 тонн соляно-піщаної суміші. Наявна техніка теж уся готова до роботи.  У кожен населений пункт буде завезено соляно-піщану суміш на найбільш небезпечні ділянки дороги, які посипатимуть дорожні працівники. Окрім того, буде створений графік цілодобового чергування на випадок ожеледиці. Тобто в будь-який момент ми готові чистити дороги і посипати їх протиожеледною сумішшю, – розповів Микола Микитович.

У філії працює 22 чоловіки. За кожним закріплена певна ділянка дороги. Серед робочої техніки є трактор Т-150 для прибирання снігу, грейдер, трактори МТЗ-82, ЮМЗ та автомобіль МАЗ для чищення снігу та посипання дороги.

На моє запитання, чому так складно було з посипанням доріг минулими роками, Микола Жмурика відповів, що все через невиплату заробітної плати та відсутність об’єктів для робіт у районі. Тому водії і трактористи змушені були шукати іншу роботу деінде. Нині зарплату платять, нових працівників набрано, і як таких проблем не повинно бути.

А от чи готові до зими наші дороги? Разом із дорожнім майстром Олександром Вишневським ми відправилися оцінювати стан доріг у нашому районі. Почали з автодороги «Володимирець-Красносілля- Малі Телковичі». Протяжність цієї так званої «дороги» 39,9 км. Вже виїжджаючи за межі Володимирця, зустрічаємо перші ями. Жахлива картина перед селом Зелене – там асфальтне полотно продірявлене неначе на сході після обстрілу «градів». До Воронок і за ними ситуація така ж сама.

По дорозі в село Луко зустрічаємо на позашляховику хлопців з Воронок. Вони, побачивши, що ми фотографуємо дороги, зупинилися і попросили: «Зробіть дороги, нам більше нічого не треба». Так, у селах нашої глибинки популярні позашляховики та автомобілі марки Мерседес і БМВ – але не тому, що селяни такі заможні, а тому, що ці автівки найбільш витривалі для нашого бездоріжжя. Хоча на дорогих іномарках нині і їздити дорого…

Дорога до Луко не набагато краща. Серед вибоїн зустрічаються такі аварійно-небезпечні ділянки, у які навіть встромлені палиці для попередження. Щоправда, за словами Олександра Вишневського, виною тут більше стали бобри, які під дорогою зробили підкоп.

Напевно, найбільш неочікуваною для нас була зустріч із рівненськими копами коло Телкович. Хлопці теж не в захваті від наших доріг. Кажуть, що під час відпрацювання трішки заблукали. Запитавши  дорогу, вони помаленьку рушили на Борову, а потім  до Зарічного, а ми далі спотикалися нашими дорогами, точніше  –  їх напрямками в напрямку Мульчиць.

Про дорогу на Біле озеро, на якій нардеп Юрій Вознюк пробив обидва колеса, ми вже розповідали.  Дорожній майстер тільки розводить руки, бо латати її вже немає сенсу.

– Скільки разів ми проводили ремонт на цій дорозі, і ніякої користі з того нема. Латати її немає сенсу, тут потрібен  капітальний ремонт. А на це потрібні величезні кошти, яких, звичайно, немає – дорога навіть не обласного, а місцевого значення. Та все, що від нас залежить, ми робимо, – каже Олександр Вишневський.

У філії Володимирецького райавтодору немає навіть власного рахунку. Всі кошти на всі роботи виділяє облавтодор. Він же визначає і потреби в ресурсах та в ремонтах. Тих коштів, які вони виділяють на наш райавтодор, вистачає хіба що на поверхневий ремонт кількох ямок. Приміром, на початок листопада філії Володимирецького райавтодору виділили 100 л бензину і 100 літрів дизпалива. Чи отримають ще – невідомо.

Жахливий стан дороги і до Рудки, Озерець, Жовкинь, Бабки, Бишляку та Телкович. Найбільше наболіла ця проблема водіям маршруток, які день у день змушені трястися у вищезгадані населені пункти і ремонтувати транспорт.

– Ремонтуємо транспорт майже щодня, між рейсами, коли є вільна хвилина. Постійно ламаються ресори. Я працюю водієм з 1987 року, то скажу, що дороги зараз геть жахливі. При Союзі були набагато кращі. Колись в Бишляк, а туди їхати близько 42 кілометрів,  заїжджали за годину, а тепер – за дві. До Воронок було їхати 30 хвилин, а тепер – всі 50. Найбільш жахлива частина дороги до Зеленого. Там інколи доводиться об’їжджати полями, – розповів водій автобусного маршруту  Володимирець-Бишляк Володимир Столярчук.

Упродовж 2016 року працівники райавтодору проводили ямковий ремонт  асфальтобетоном на дорозі Володимирець-Антонівка та на автодорозі Зарічне-Борова-Стара Рафалівка-Полиці на ділянці Собіщиці – Більська Воля. До кінця року дорожники планують виконати поточний ремонт ще на автодорозі Антонівка-Городець.  На цій ділянці дороги ямковий ремонт проводили і в минулому році. Щоправда, тоді багато хто резонно кепкував: «дороги, зроблені під вибори, зійшли з першим снігом».

Якість ремонту доріг сьогодні дійсно бажає кращого. Цього не приховує керівник ПП «Володимирець-Агрошляхбуд» Петро Сиротюк.

– Дороги вже давно не ремонтують, а якщо й ремонтують, то не якісно. Кілька днів назад бачив, що ремонтували  трішки дорогу на Антонівку. Вона вже розсипається. Ми ремонтували дорогу по Володимирцю, то робили все для того, аби нам не було соромно і перед замовником (Володимирецькою селищною радою), і перед водіями. Ми жодної лопати не положили в дощ, – розповів Петро Миколайович. – Робити є кому, але немає замовлено на рівні району на ремонт доріг. Звичайно, коли мова йде про підряди на сотні тисяч гривень, то приїдуть дорожники і з Рівного, і з Тернополя; вони й виграють тендери. А за ямкові ремонти на кілька десятків тисяч ніхто не хоче братися. Втім, нам навіть і того не перепадає: кошти діляться на рівні Києва. А тим часом дороги все більше руйнуються. Скоро геть не буде по чому їздити…

Жителі села Сопачів не стали чекати ремонту. Улітку самі латали дорогу у своєму селі. Щоправда, зупиняли кожного відпочиваючого водія, який їхав купатися на кар'єр і просили про невеличку фінансову допомогу. Жертвував хто скільки міг. В результаті селяни і водіям покращили умови для проїзду, і собі зробили добру справу. Так само поступили і в Заболотті, де коштами селян відремонтували проїжджу частину центральної вулиці. В обох випадках до доброї справи потужно фінансово долучився і меценат Віктор М’ялик. Бо ж дороги виконують ще й соціальну функцію: це і остання путь на цвинтар, і оперативний доїзд медиків, рятувальників та навіть хлібовозок…

Чекати нормальних доріг у нашому районі найближчим часом – це щось на межі фантастики. Адже 97% автомобільних доріг в Україні потребують якщо не капітального, то поточного ремонту. Тому, шановні водії, наберіться терпіння, і далі шукайте клаптик дороги серед великого бездоріжжя. Бо, схоже, іншого виходу у нас немає…

Ольга ПЕШКО

Фото автора