У Володимирці – нові тротуари (+фото)

( 0 Votes )

Приємна картина. Від пожежної до центру Володимирця біля колишнього крохмале-патокового заводу хлопці кладуть новий тротуар. Як ми заскучали за будівництвом і будівельно-споруджувальними роботами! Проїде вантажний автомобіль – і серце радується: трудяга поїхав, заробітчанин податків…

Снують легкові авто. Люди йдуть і плюються: їх скільки розплодилося; «сідло» їде – сідало й заробить. А тут… каменярі стоять на колінах і, як у Івана Франка, мостять пазли майбутньої сучасної пішохідної доріжки.

Працюють «каменярі» Володимирецької селищної ради оптимістично і в темпі. За тиждень зробили багато роботи. Головне, що виконують її згідно технологій. Ніхто тобі пісок чи дрібний відсів не краде. Як залишили на вихідні – так у понеділок й застали…

Ще на початку кладки тротуару передзвонила до заступника селищного голови Володимирця Василя Лосінця, який опікується і відповідає за ці роботи, та спитала: «Чия це програма і за який кошт йде оновлення тротуару?» Василь Степанович пояснив, що це – ініціатива селищної ради і на тротуари виділено з селищного бюджету 800 тисяч гривень. Сюди входить прокладка тротуару біля колегіуму до вулиці Пилипа Орлика та інших. Про перспективу замощення хідника по вулиці Сагайдачного, яка тягнеться аж до молокозаводу, писати не буду, бо можна прокласти тротуар до двох хат, а відзвітуватися по цілій вулиці. Якщо буде зроблено — буде подякувало і написано…

Ось так працюють каменярі ХХІ століття. Цікаво? У 1905 році розпочав свою роботу спиртзавод у Володимирці. Із місцевих жителів та меценатів були зібрані кошти і вимощена рівним різнокольоровим камінням розміром 9х10 см від пожежної до першої аптеки (гетто, нині квітковий магазин біля поліції). Це було у 1908 році. Далі вимостили каменем дорогу, яка повертала на центральну вулицю (тоді нею була нинішня вулиця Вишнева і паралельна їй нинішня Київська). Єврейський куток Кутущина, найбагатший до 1933 року, мав вимощені до будинків доріжки та стежки для люду і коней. Кожен господар вимощував сам собі. А в центрі, де нині «Рікос», була величезна калюжа, за коліна коням. Так колись на відео сайту 34400 розповів і показав краєзнавець Юрій Гузей.

В історію нашого краю ввійшов Каменярем ще один чоловік, одна із вулиць нашого містечка названа його іменем — Гаврило Калинович Головко. Будучи першим секретарем райкому партії, з його ініціативи народним методом побудували шосейні дороги по всьому району. Асфальтував їх Микола Микитович Васильєв, який був головою Володимирецького райвиконкому у 1966-1969 роках. Він привіз у Рафалівку два асфальтні заводи.

…Тротуар лягає свіжою плиткою. Кожен, хто ступає по ньому, дякує селищній владі. Хто-хто, а Василь Лосінець з Білого та Олександр Осмолович з Липного вже залишили добрий слід по собі. Бо про них згадають, як нині ми згадуємо колишнього голову селради Сергія Феодосійовича Волчецького, що проклав дорогу і асфальтний тротуарчик від молокозаводу до МПК. Хороша пам’ять вам, каменярі.