Арт-медіа Полісся - Enter your slogan here

Про аномальний ажіотаж у райцентрі щодо земельних ділянок під забудову ми вже писали півтора місяця тому, коли на сесії селради розподіляли ділянки на новостворюваних Успенській і Покровській вулицях.

Депутати тоді прийняли неочікуване, мабуть, і для самих себе рішення: всю землю віддали в резерв для наявних і майбутніх воїнів АТО.

У селищі поговорювали, що як тільки забезпечать «атошників», решту ділянок поділять між претендентами, які документально підтвердять намір будуватись, а не поторгувати землею. І ось – новий поворот у справі (а якщо хочете – депутатський демарш, спрямований на повернення до раніше наміченого рішення). Річ у тім, що дев’ятеро депутатів селради зініціювали позачергову сесію селищної ради, ратуючи за надання громадянам дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва житлових будинків, господарських будівель і споруд по вулицях Успенська і Покровська та про виділення земельних ділянок з цією ж метою по вулицях Святотроїцькій і Сотника Перегійняка не в наступному році, як заплановано, а в нинішньому. Відбулося засідання президії селищної ради за участю ініціаторів сесії – і не для всіх приємне прохання задовольнили.

Оскільки сесія була відкритою, а питання – досить «гарячим», знову відбулося попереднє його обговорення. Й першим своє бачення виклав депутат облради Юрій Білик. За його словами, чимало володимирчан невдоволені депутатами-«позачерговиками», які «будь-якою ціною» намагаються «пропхати» бажане їм рішення. «Що це за практика – розподіл землі з допомогою позачергової сесії? – дивувався депутат. –  І як можна міняти рішення, яке вже набрало законної сили? Як можна скликати сесію анонімно і хто з ініціаторів, бодай один, заявив про конфлікт власних інтересів, хоча виділяв землю як не собі, то своїм родичам та друзям?» Уже прийняте на користь «атошників» рішення депутат оцінив як таке, що знімало хоч якийсь градус соціальної напруги, а тому порадив не відкривати позачергову сесію або відмовитися від розгляду скандального питання.

Подібну позицію зайняв і заступник голови райради Володимир Савонік. Не до кінця зрозуміло, для чого переінакшувати прийняте рішення, заявив він, адже при його прийнятті ішлося і про додаткові ділянки, які можна спрямувати під житлову забудову. Й однозначно на користь воїнів АТО виступив депутат облради, голова Кузнецовської спілки ветеранів АТО Борис Бірюк.  

Залишалося вислухати іншу сторону, і позицію «позачерговиків» висловив новобраний голова земельної комісії Іван Гончар. На його думку, земельна напруга у Володимирці нікуди не поділася. А міняючи напрацьоване рішення на нове, депутати просто спасували перед гостротою моменту і… «сховалися за учасниками АТО». Але проблема залишається, і земельна комісія пропонує вирішити її в кілька етапів: а) ділянки по вулицях Святотроїцькій і Сотника Перегійняка поділити вже цьогоріч, а не наступного року; б) прийняти уже напрацьоване земкомісією, але відкинуте селрадою рішення по Покровській і Успенській вулицях; в) використати ще наявний земельний резерв, який прилягає до вулиці Садової. Остаточно ж, як зазначалося, проблема вирішиться з використанням додаткових земельних ділянок на Бурках – така можливість, хоч і дещо віддалена, є.

Можливо, ця пропозиція і була б прийнятною, якби не деякі пов’язані з нею нюанси. Аналізуючи земельний ажіотаж у райцентрі, Іван Гончар визнає неприродність цього ажіотажу. За його словами, були ділянки, за які боролися по 4 претенденти, але були й такі, яких домагалися… 24 (!). Дехто з депутатів ще на попередній сесії вказував на можливість такої земельної казуїстики. Але сталося те, що сталося: недосконалий земельний закон орієнтував людей на конкретні ділянки – і тим самим створював підвищений попит на окремі з них. До того ж, чимало людей, яким відмовили у ділянках, насправді мали на них право, однак, порівняно із щасливчиками, їм не вистачило якоїсь із підстав, передбачених селрадою. Очевидно, це результат чийогось (не лише селрадівського) недогляду. Але вражало й інше, на зразок депутатського «аргументу» «я заяву на земельну ділянку не писав: писала моя дружин!». Так і хотілося скрикнути: «Дивні діла діються під небесами!»

Що цікаво, на землю в напрямку Довговолі претендувало понад п’ятсот чоловік. Коли ж після березневої сесії, до того ж, за умови обов’язкового співфінансування, мова зайшла про Бурки і Дубину, – кількість претендентів (хіба не диво?) зменшилася більше ніж удвічі. То чи про будівництво думали ті, що враз збайдужіли до земельки? І чи не те їх засмутило й розмагнітило, що земля у Дубині вже не така «золота», як у напрямку Довговолі?

Словом, відбулося голосування, і для ініціаторів сесії воно виявилося провальним: за проект їхнього рішення висловилися 11 депутатів, проти – сім та ще один утримався). Тобто, рішення не прийняли, і земля по Успенській і Покровській вулицях залишилася за учасниками АТО. Рішення, мабуть, далеко не Соломонове. Але на краще селрада не спромоглася. Більше того, відбувся ще один демарш «позачерговиків»: на знак протесту вони дружно залишили сесію. Не виключено, що наступна сесія через це зіткнеться з організаційними проблемами.

Що ж до майже двох сотень сімей, які претендують на ділянки, то надія їхня відтепер на Бурки, Дубину та ті земельні крихти, що ще є у розпорядженні селради. Тобто, селищна земельна «епопея» триває.

Олексій ГОРОДНИЙ.

відео Дмитро МАРИНЯК