Арт-медіа Полісся - Enter your slogan here

На цьому наголошували делегати звітно-виборної конференції 

 Яких похвал не виголошуй ветеранові, він і за найвищої похвали залишиться людиною з оберемком обважнілих літ за плечима. Кожне десятиліття – то не тільки його багатство, а й ноша, найтяжча з тих, які довелося нести. Тож, об’єднавшись у свою спілку, ветерани поставили перед собою кілька завдань: привертати увагу влади до себе, своїх бід і проблем, бути консультантом-порадником владі і сприяти їй у вихованні молоді.

Не раз буваючи на ветеранських конференціях, з прикрістю пересвідчився: питання соціального захисту ставиться щоразу і принципово, а от поради-підказки у цих досвідчених людей шукають рідко, та й на зустрічі з молоддю останнім часом майже не запрошують. Не так прожили життя? Не тими стежками прошкували і не тим святиням поклонялися? На цю тему дискутують скільки завгодно і де тільки можна. Та лиш одне поза сумнівом: прихід старості не повинен означати, що про людину забули й рішуче викреслили з ділового життя.

Як відзначалося на недавній конференції ветеранів війни, праці та Збройних Сил, наша районна ветеранська організація – одна з найактивніших в області. Упродовж звітного періоду вона зазнала тяжких втрат, не дорахувавшись і чотирьох членів своєї райради: Василя Павловича Гнатюка, Степана Павловича Міська, Віктора Федоровича Царенка та Петра Степановича Асауленка. Світлу їх пам'ять вшанували хвилиною мовчання. А ще голова районної ради ветеранів Іларіон Дяк, звітуючи про роботу, нагадав, що вмінням і трудом нинішніх ветеранів Україна свого часу ввійшла у п’ятірку економічно розвинутих країн Європи. «Ми маємо справу з особливими людьми, – мовив Іларіон Трохимович. – І нам, ветеранським організаціям, яких в районі 35, випала велика честь турбуватися про них, захищати їхні права і гідність». Попри солідний вік, ці люди, наголошувалося, «могли б допомогти державі у вирішенні багатьох проблем самоврядування», але й від держави потребують «значної уваги у задоволенні вікових потреб»: гідного пенсійного і медичного забезпечення, належного транспортного обслуговування, елементарної уваги з боку суспільства.

Представляючи інтереси ветеранів в органах влади, рада ветеранів бере участь у розробці та виконанні районної програми «Ветеран», ініціює прийняття владних рішень щодо хвилюючих для ветеранів проблем, по можливості надає допомогу, зокрема юридичну, своїм членам та сприяє розвиткові серед них волонтерського руху, дбає про лікування, оздоровлення й обслуговування людей похилого віку, турбується про пам’ятники і меморіали захисникам Вітчизни. Що характерно, діють ветерани на громадських засадах. Тож не обійшлося й без певного емоційного сплеску. Почувши, що нашим ветеранам під кінець звітного періоду річне фінансування урізали майже вдвоє, голова обласної ветеранської організації Олександр Ковальчук зауважив: не було б гріха, якби не тільки районним очільникам, а й головам первинних ветеранських організацій перепадала хоч якась копійка.

За словами голови районної ради Василя Ковенька, у владних кабінетах розуміють ветеранів і йдуть їм назустріч, однак через обмеженість районного бюджету допомагати як слід не вдається. Зі свого боку І.Дяк підтвердив: рада ветеранів співпрацює з органами місцевої влади, більше того – без їхньої допомоги, без сприяння районних управлінь, відділів і голів сільських та селищних рад програма «Ветеран» не виконувалася б. Було висловлено надію, що ця співпраця триватиме і надалі.

Нинішня конференція – продовження звітно-виборної кампанії, що пройшла у первинних ветеранських організаціях. Усіх обраних голів «первинок» у доповіді відзначено як людей ділових, з багатим життєвим досвідом та авторитетом, і серед них – п’ятеро новообраних: у Каноничах, Степангороді, Більській Волі, Полицях, Старій Рафалівці. Збори, що пройшли у «первинках», стали чутливими індикаторами громадських настроїв. Отож людей непокоїть, що в 30-кілометровій зоні АЕС стрімко нарощуються електротарифи; місяцями не можна дочекатися скрапленого газу; відмінено четверту чорнобильську зону і пов’язані з нею пільги; що водії маршруток у додачу до всього брутально обходяться з ветеранами-пільговиками. Це стало можливим зокрема й тому, що, як зазначалося, з ветеранами слабо співпрацюють голови райрадівських депутатських комісій і члени президії районної ради. Вони рідкісні гості у ветеранів, хоча, як зазначалося, «могли б значно краще вирішувати питання соціального захисту разом з головами первинних ветеранських організацій». І.Дяк закликав представників влади ліквідувати допущені недоліки і посилити співпрацю влади з ветеранами.

Окремі положення доповіді продовжились у виступах делегатів Володимира Верешка, Віталія Друзя, Олександри Бурми, Володимира Рудніка. Промовці говорили відверто. Власне, так, як і жили, не відводячи очей від правди. Мовилося, що ветерани почуваються обманутими рідною державою. Астрономічні ціни наводять на думку, що вітчизняна економіка на грані колапсу. І дійшло до того, що за «соціальним» хлібом (там, де він є) вишиковуються черги, а до державного керма запрошуємо чужинців – управляти країною, про яку говорять: «Хто володіє Україною, той володіє Європою». Чом, запитували з трибуни, німці приватизували підприємства, аби ті успішно працювали, а ми – щоб порізати їх на металолом? Чом на благодатному Поліссі десятиліттями не видно льону і як повірити, що на пенсії грошей немає, а на фінансування партій – знаходяться? «Нема вже рук, що хлібом пахнуть», – констатувалося з трибуни. Тож рекомендувалося створювати робочі місця, відбудовуючи Рафалівський держлісгосп, меблеву фабрику, асфальтні заводи та інші втрачені внаслідок деіндустріалізації підприємства. При цьому основою економічного відродження мав би прислужиться бурштин. Треба тільки розумно, по-господарськи ним скористатися.

На думку голови обласної ветеранської організації Олександра Ковальчука, висловлені під час конференції зауваження і пропозиції  треба передати в райдержадміністрацію та райраду. А щоб пожвавити роботу «первинок», їхніх очільників бажано ввести до складу виконкомів місцевих рад. Олександр Іванович привіз володимирчанам вітання від колишнього керівника району Гаврила Головка, а учасникові бойових дій, ветеранові праці, члену ради Антонівської первинної ветеранської  організації Адаму Пташинському – почесну грамоту Організації ветеранів України.

У конференції взяли участь голова райради Василь Ковенько та заступник голови райдержадміністрації Наталія Ковальчук. Не заперечуючи проти ветеранського представництва у сільвиконкомах, Василь Васильович пообіцяв уважно поставитись і до решти рекомендацій, зокрема щодо ціноутворення на ліки та пільгового обслуговування ветеранів на транспорті (кажуть, дійшло до того, що в одному з автобусів почепили глумливе для пасажирів «оголошення»: «Книга скарг – у  наступній маршрутці»).

Ветерани сформували районну раду своєї організації, її президію і ревізійну комісію, обрали делегатів на обласну конференцію, а головування знову довірили Іларіону Дяку.

Життя триває, і наші старійшини не хочуть опинитися на його узбіччі.

Олексій ГОРОДНИЙ.

Фото автора.