Арт-медіа Полісся - Enter your slogan here

Новина, що приїхав інвестор і скуповує майнові паї СВК «Заболоття», миттєво облетіла село. До вечора про це знали в Балаховичах, Острові та Маюничах. І факт мав місце. З етичних причин змінимо деякі імена учасників пошуку правди.

Три жінки, які продали свої майнові паї й одержали гроші, розповідають:

– Ми отаву гребли, – схвильовано каже колишня колгоспниця Марія. – Коли це під’їжджає сусід і каже: «У селі там таке робиться – приїхав якийсь інвестор, ферми скуповує і трактори. Збирає майнові паї і дає живі гроші».

– Тому-то правда? Що за старі облуплені ферми хтось тобі гроші дасть? – відказує Марія.

– Все село гуде, що Жук і Кіндратівна якісь «корпоративні» права продали інвестору. А ми що, хуже?

– І справді, якось раніше (навесні ще) збори збиралися. Я на них не ходила. Що там говорилося – не знаю, а з чужого язика переказувати не буду. А оце дзвонить мені моя сестра і каже, що до токаря в хату збираються наші люди, здають йому сертифікати майнових паїв, і він (інвестор) платить половину вартості, що там записана. Я теж взяла свого «майнового пая», дідового, материного і синового. То старий свого «пая» у мене з рук вирвав, не дав продати. Сказав, як будуть розбирати, то він пая забере плитами чи цеглою. А як дасть Бог, попаде хтось розумний і хазяйський, то хай мій пай людям служить. Повалити легко, а йди сьогодні та збудуй нове...

А я свої понесла. На кожен сертифікат той мужчина дав якийсь договір і гроші. Рівно половину вартості, як і розказували. Як про це дізналися діти, то швиденько приїхали і давай на мене сваритися: навіщо я їхнє майно збула. Взяв мій хлопець ті гроші і поїхав до Інвестора, щоб повернути йому затрати і забрати назад сертифіката на майновий пай. Віддає гроші, і просить, щоб Інвестор віддав документ. Інвестор навідріз відмовився. Ото я й приїхала з дівчатами у Володимирець. Обійшли ми всіх юристів, і всі в один голос нам заявили, що «… ви продали і права на свої майнові сертифікати, і самі сертифікати, і тепер у суді нічого не докажете».

Ці жіночки побували не тільки у юристів, але і в редакції. Їх найбільше збунтував той факт, що у Заболоття приїхав ще один інвестор, представник Інституту сої. Приїхав з хорошою пропозицією: на базі СВК «Заболоття» відкрити свинокомплекс та тваринницький комплекс по утриманню великої рогатої худоби. Що це дало б? Ринок збуту продукції в Кузнецовську. Відкриття міні-молокозаводу і міні-ковбасного цеху. Створення нових робочих місць для місцевого населення та безробітних з міста Кузнецовська. Інвестор з Інституту сої запропонував разом із орендою майнових паїв орендувати й «земельні». А за майнові паї пообіцяв заплатити пайовикам СВК «Заболоття» … по 80% вартості від «записаного» майнового паю.

І тут почалося! Кинулися ті, що продали свої паї за 50% вартості, до першого інвестора, і давай кричати, щоб доплатили їм різницю до 80% вартості, інакше вимагатимуть повернути їм назад сертифікати. Інвестор, відповідно, відмовляє, каже, що про половину вартості паю домовилися попередньо на зборах пайовиків, і тепер нічого ламати угоду, бо угода є угода, документи люди здавали добровільно, а не під примусом. Люди ж давай сваритися, що ті паї сьогодні у Заболотті коштують не тисячі, а вже мільйони гривень, і їх нагло обманюють.

Словом, скандал зчинився, аж в районі за голову взялися.

Коментує начальник відділу агропромислового розвитку РДА Світлана Ситник:

– До нас в райдержадміністрацію звернувся з пропозиціями і програмою розвитку тваринницької галузі представник Інституту сої України Петро Соломчук, який запропонував зберегти базу СВК «Заболоття» і на його землях вирощувати круп’яні сільгоспкультури та вести тваринницьку галузь. Щодо попереднього інвестора, який скупив більшість майнових паїв у Заболотті, – в нас його ніхто не бачив.

А щодо продажу права на сертифікати майнових паїв, то це – конституційне право кожного, хто має майновий пай. Звичайно, сьогодні цей єдиний господарський комплекс з усіма технологічними системами, під самою Рівненською АЕС і містом Кузнецовськ, є досить привабливим об’єктом, і коштує він не тисячі гривень, як зафіксовано в сертифікатах, а вже реальні мільйони. Ви лиш згадайте, яка була ціна долара у 1999 році і який курс сьогодні – ось вам справжня вартість збереженого цілісного майнового комплексу.

Указувати людям продавати чи здавати в оренду свої паї ми не маємо права. Кожен вирішує сам. Ми просимо інвесторів, які приходять працювати на нашу землю, і я прошу особисто: «Не обманюйте людей». В нашому районі, наприклад, вже працюють інвестори. За відгуками, у Полицькій сільській раді люди задоволені своїм інвестором, який привіз до кожного двору до тонни і більше зерна за оренду земельного паю…

…Уже втретє, за словами Марії І., в Заболотті недавно проводилися збори. Перший інвестор, волинянин Муха, переміг. Він скупив переважну більшість майнових паїв (біля 170 із 335 сертифікатів).

– Сільська рада зацікавлена в хорошому і благонадійному інвесторі, який дотримується свого слова і слова Закону, – прокоментувала «скупчі баталії» в Заболотті сільський голова Леся Назарук. – Кожен сільський голова бажає мати на території сільради реальні виробничі потужності, в яких задіяні місцеві ресурси, створені робочі місця і сплачуються внески до пенсійного фонду і податки до місцевого бюджету. А щодо тих жіночок, що між собою посварилися – їх можна зрозуміти. Одна свій майновий пай продала за половину вартості, друга – за 80 відсотків. А це для села великі гроші. Хочу сказати, що всі, хто біг продавати свої сертифікати, до сільської ради за порадою не зверталися…

«Одне скаче, друге – плаче». Є така приказка. І вона стосується не тільки колишніх колгоспників Заболоття, яким, перш ніж позбуватися своїх прав на майно, слід було проконсультуватися у хороших юристів. Проконсультуватися, аби не попасти в тенета аферистів. Що не кажіть, а майновий комплекс СВК «Заболоття», який збережений завдяки старанням всіх поколінь колгоспників і керівництвами господарства, коштує великих грошей. І сьогодні на цей ласий шматочок злетілися аж чотири «інвестори».

Виграв перший покупець. Здавалося б, усе чесно: на зборах домовилися – договори уклали – гроші людям віддали. Але чомусь ніхто із цих бізнесменів не хоче платити справжньої вартості майна, яке (на диво) зберегли у Заболотті. Чомусь ніхто не шанує ціну мозолистих рук тих колгоспників, які ті ферми і обори будували – всяк хоче виграти собі, обдурити людей, щоб провернути свій маленький бізнес. Та й люди не розуміють, що сьогодні можна було не продавати комусь паї за безцінь, а продати цілісний майновий комплекс самим, тільки на аукціоні і за ринковими цінами.

Але схоже, що поїзд таки пішов. І при всій чесності укладених угод (хитрішим пайовикам, які приберегли свої сертифікати, інвестор-волинянин вже заплатив по 80% вартості паю) чомусь не зникає відчуття, що наших селян вже вкотре одурили, і хтось добре погріє на цьому руки…