Авторизація

HomeНовиниУ ВарашіНедоспівана пісня (+фото)

Недоспівана пісня (+фото)

( 1 Vote )

29 червня сумна звістка прилетіла до Кузнецовська (Вараша) – на шістдесят першому році життя відійшов у вічність Федір Васильович Гощук. Наші молитви за його здоров’я, мабуть, були не надто ревні і чуда не сталося.

Важка хвороба забрала феноменальну людину: директора Кузнецовської музичної школи, художнього керівника аматорського колективу - народного хору центру дозвілля ”Лісова пісня”, заслуженого працівника культури, члена Спілки композиторів України, лауреата премії імені Германа Жуковського та національного конкурсу ім. П.Демуцького.

Осиротіла родина: дорога дружина і донька з сином - немов двоє голуб’ят. Осиротіли ми – артисти-аматори хору народної пісні. Непоправної втрати зазнало хорове мистецтво Рівненщини.

Федір Васильович володів унікальним багатогранним талантом і потужною творчою харизмою. Саме завдяки цим якостям хлопчина із села Ділове Рахівського району на Закарпатті, поміж грою у футбол і рибалкою, самотужки опанував гру на музичних інструментах (це були акордеон і гітара) та вступив на навчання до Ужгородського музичного училища (клас викладача П. Марка). Служба в армії, навчання в Рівенському інституті культури за фахом хорове диригування ( клас доцента Б. Дерев'янка) – і ось молодий спеціаліст з червоним дипломом направляється на роботу в Березнівський районний будинок культури. Тут пустив коріння і звив сімейне гніздо. З головою поринув у роботу, відкрив для себе і полонився поліською пісенною автентикою з манерою співу, зовсім не схожою на рідну закарпатську. То був період бурхливого розвитку аматорського мистецтва, коли молодий хоровий диригент поставив на крило чимало творчих колективів, відкривав нові таланти, здобував численні перемоги у творчих змаганнях, збирав фольклор і писав нові пісні.

Попри різні ролі і заняття, напевне, головною і улюбленою справою його життя було українське хорове виконавство. Тому не зміг відмовитись від пропозиції перейти на роботу до Кузнецовська, де очікувались цікаві перспективи нового творчого проекту. Так виник наш хоровий колектив, який було сформовано фактично з нуля. І всю цю різнолику і різнорівневу масу Федір Васильович згуртував, навчив не боятися складнощів народного вокалу. Репетиції проходили в атмосфері творчого пошуку, кропіткої роботи не стільки над музичним матеріалом, скільки над художнім змістом творів. Завдяки такій наполегливій праці на третій рік існування хору була довірена честь відкривати звітний концерт майстрів мистецтв і аматорів народної творчості Рівненщини у Національному палаці “Україна” в 2009 році.

Нам постійно доносилась ідея щодо нашої високої місії: збереження і популяризації української хорової пісні – цієї невід’ємної і особливої риси української національної ідентичності. Своєю відданістю мистецтву, професіоналізмом і яскравим талантом художній керівник заслужив повагу і шану у артистів хору і оркестрової групи. До його фахової думки прислухалися музиканти – професіонали і аматори міста. А для нас – учасників хорового колективу - це були десять незабутніх років, наповнених хорошою українською піснею, яскравими емоціями від здобутих творчих перемог, наполегливою працею і зростанням над собою. Ми побачили і зрозуміли, яка тяжка праця хорового диригента (до мокрої від поту сорочки на плечах і натягнутих, як струна, нервів), а в царині аматорства – ще й невдячна. Та величезна любов до народної пісні і захопленість улюбленою справою давали керівнику наснагу, якою запалював і нас. І коли, нарешті, вся повнота хорового багатоголосся в обрамленні розкішного оркестрового супроводу вихлюпується на глядача – саме тоді настає момент істини, коли людські душі підносяться над рутинною буденністю і зливаються в унісон.

Не буде перебільшенням сказати, що понад тридцятилітню свою трудову діяльність Федір Гощук поклав на вівтар української пісенності і хорового виконавства. Креативність мав неймовірну. Вважав, що до публіки потрібно виходити зі своїм, не схожим на інший, репертуаром. А якщо виконувати відому пісню, то неодмінно в своєрідній обробці. Тому хорові колективи Кузнецовська і Березного, очолювані ним, мали неповторне творче обличчя і оригінальний та унікальний репертуар. Як автор власних творів і обробок народних пісень лише маленьку дещицю їх зміг опублікувати у трьох збірках: «Птахом над Поліссям полечу” (Рівне, 1993р.), “І собі калину посадіть» (Здолбунів, 1993р.), “В госточки прийшли співаночки”(Київ, 2005р.).

У нинішньому червні маємо десять років колективу народної пісні центру дозвілля «Лісова пісня» міста Кузнецовська. Та замість великого святкового концерту проводжаємо свого улюбленого і шанованого Федора Васильовича в останню путь. Співаємо йому не «Многая літа», а «Вічная пам’ять»…

…А він, ступивши на дорогу, що веде за межу, рідним у напівмаренні радше прошелестів, ніж промовив: «Заспівайте мені…»

Його ж власна пісня залишилась недоспіваною…

 
 

 

Мирослава Воробей

Кузнецовськ - Вараш

 

Коментарі   

 
+5 # Гість 06.07.2016, 01:30
Вічна пам'ять. Надзвичайно талановитим був Федір Васильович й нестримно відданим мистецтву :cry:
Відповісти
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 89 гостей на сайті