Авторизація

HomeНовиниОфіційноНа гостинах у ветерана

На гостинах у ветерана

( 1 Vote )

День визволення України від фашистських загарбників – це свято, яке відзначається в Україні щорічно в день повного витіснення угорських та німецьких військ із найзахіднішого регіону теперішньої України – Закарпаття. Це сталося 28 жовтня 1944 року в результаті здійснення радянськими з'єднаннями Четвертого та Першого Українських фронтів Східно-Карпатської наступальної операції. Так розповідає про це свято інтернет-енциклопедія.

Відбулися урочистості і в нашому районі. Зокрема у Володимирці зранку у цей день відбулося покладання квітів та вінків до пам’ятника Матері-Вітчизні за участі керівництва району та громадськості.

А по обіді представники органів місцевого самоврядування відвідали усіх ветеранів Великої Вітчизняної війни, фронтовиків, партизанів, інвалідів війни та інших учасників війни із квітами і скромними подарунками. Їх так мало зосталося в живих, і з кожним роком рідіє стрій тих, хто захищав нас від фашистської чуми. Часто немічні і хворі, сивочолі ветерани вдячні нащадкам, які не забувають про ратний подвиг своїх дідів і батьків.

Не забули привітати і фронтовика, інваліда війни другої групи Василя Івановича Палія, який проживає у Володимирці. В гостях у 87-річного ветерана побували голова Володимирецької райдержадміністрації Володимир Ткачук та голова районної ветеранської організації Іларіон Дяк. Вони подарували старому солдату червоні гвоздики та теплий подарунок, розпитали його про здоров’я і поговорили про життя. А воно непросто складалося.

Народився Василь Палій на Полтавщині. Якраз закінчив семирічку, як чорною хмарою нагрянула війна. Два роки окупації довелося пережити родині Паліїв. А коли хлопцеві виповнилося 18 років, його забрали в Армію. То був останній воєнний призов 1945 року, а служити довелося аж 7 років…

Василь Палій потрапив у військово-морські сили Тихоокеанського флоту, який згодом відправили воювати з японськими імперіалістами (війна з Японією, оголошена 8 серпня 1945 року, закінчилася перемогою над нею 2 вересня 1945 року) та звільняти Корею. (Збройний конфлікт між Корейською Народно-Демократичною Республікою та Південною Кореєю, що утворилися наприкінці 1940 років внаслідок розподілу на соціалістичний та капіталістичний табори, тривав з 25 червня 1950 року до 27 липня 1953 р. А в складі Комуністичних збройних сил діяли солдати Корейської Народної Армії, добровольці Народно-Визвольної Армії Китаю та Військово-повітряні сили Радянського Союзу).

За роки служби Василя Івановича було нагороджено державною медаллю «За перемогу над Японією», срібним військовим орденом Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня, а також іншими ювілейними нагородами.

Повернувшись з військової служби, юнак застав розруху та відсутність роботи. Тож з часом пристав на пропозицію брата, який працював на Рівненщині, і переїхав до нього.

Спочатку трудився в МТС у Висоцьку, а згодом осів на Володимиреччині. Тут одружився, тут народилося двоє діток: син і дочка. Тут і доживає віку ветеран, із сином Юрієм (дружина померла 14 років тому). Має Василь Іванович 4 внуки і 2 правнуки.

На життя не ремствує (є і хліб, і до хліба), та хвороби вже тягнуть донизу (вік, до якого дай, Боже, кожному дожити!). На одне бідкається ветеран: чомусь не дають ліків по чорнобильських рецептах, хоча лікарі їх справно виписують.

Тож голова РДА Володимир Ткачук пообіцяв всіляке сприяння інваліду-фронтовику і запросив особисто звертатися за допомогою, в тому числі й медичною. А голова ветеранів району Іларіон Дяк пообіцяв за кошти організації передплатити два видання.

Недовга гостина закінчилася побажаннями добра та здоров’я ветерану. А він щиро дякував за увагу, проводжаючи гостей…

покладання квітів та вінків до пам’ятника Матері-Вітчизні у Володимирці
 
покладання квітів та вінків до пам’ятника Матері-Вітчизні у Володимирці
 
покладання квітів та вінків до пам’ятника Матері-Вітчизні у Володимирці
Покладання квітів та вінків до пам’ятника Матері-Вітчизні у Володимирці 
 
 
В гостях у 87-річного ветерана голова Володимирецької РДА Володимир Ткачук та голова районної ветеранської організації Іларіон Дяк
 
В гостях у 87-річного ветерана голова Володимирецької РДА Володимир Ткачук та голова районної ветеранської організації Іларіон Дяк
В гостях у 87-річного ветерана голова Володимирецької РДА Володимир Ткачук та голова районної ветеранської організації Іларіон Дяк 

 

Михайло Науменко

Фото автора

 

Коментарі   

 
+2 # Володимир Тихий 29.10.2013, 20:40
Приділити увагу кожному ветерану - це добра справа, адже ця категорія населення як ніхто потребує уваги і підтримки як з боку влади так і пересічних громадян.
Відповісти
 
 
-5 # Тигр 30.10.2013, 19:30
Приділити увагу ветерану дійсно добра справа. Чому ж приділити увагу не ветеранам - погана? Чому держава не приділяе увагу іншим громадянам, молодим, здоровим, енергійним? Роботи немае, грошей немае, а життя одне, і діти підростають і самі молоді та здорові "кинуті" без уваги державою. Скажете "немае можливості"? Відповім - е, не для всіх. Для всіх кажуть "треба почекати", та чекаемо, чекамо,а віз і нині там. Може пан редактор і звинуватить мене в політичній агітаціі, але постараюсь не порушити закон, скажу лише - довіряйте МОЛОДИМ та ПОРЯДНИМ ПОЛІТИКАМ, УПРАВЛІНЦЯМ, ПІДПРИЕМЦЯМ поки не "зачерствіли", а якщо спортились, то переобирайте ще і ще, поки не виберемо тих, хто буде на службі в народу, а не народ на службі, бо так Конституція пише, та й здоровий глузд теж.
Відповісти
 
 
0 # Сергій СКІБЧИК 31.10.2013, 09:27
Не буду сперечатися, скажу одне: АБСОЛЮТНО ВСІ ПОЛІТИКИ ВМІЮТЬ ГАРНО ОБІЦЯТИ. А як прийдуть до влади, швиденько забувають про виконання своїх програм. Суджу так по передвиборних обіцянках навіть не депутатів, а сільських голів (в тому числі і там, де я живу)...
А учасники бойових дій (і солдатські вдови, і діти війни) все ж окрема категорія, і до неї має бути особлива увага і влади, і суспільства, особливо підростаючого покоління
Відповісти
 
 
-3 # Тигр 31.10.2013, 18:28
Сергію, не треба "вішати всіх собак" на політиків чи то голів сільських рад. Давайте поміркуемо, чи проголосуемо ми за того кандидата, що скаже: я НІЧОГО не обіцяю, просто буду робити свою роботу. Думаю будуть одиниці, що повірять, але шансів в нього нажаль немае. Ми самі в підсвідомості чекаемо ціеі обіцянки, нам це подобаеться, хоча б тому, щоб потім звинуватити кандидата в бездіяльності, як кажуть руйнувати легше, як створювати. Адже е приклад голови, що вірою і правдою служив своему селу, робив для нього дорогу, світло, воду, церкву, і як село "віддячило" на виборах, і приклад іншого, який діяв по принципу "зранку випив - день вільний", якого село вибирало знову і знову, поки сам не відмовився. Ось такий парадокс. Скажу припущення, що кожен з нас, якби став чи то головою, чи то депутатом зробив би не набагато більше, ніж будь-хто з діючих. І причина не в меркантильних інтерасах, а в системі. З одніеі сторони влада, в якоі багато "ричагів", а саме бюджет, слухаеш - отримав гроші на сільраду, ще й премію для працівників, не слухаеш - виживай як хочеш, відповідно "нічого" не зробив, і ніхто не проголосуе. А з іншоі сторони самі ж люди, які, замість того, щоб зробити спільно з головою для села, починають ставити "палки в колеси" і ні в якому разі не пробачать жодноі помилки. Ось так і живем. А взагалі кажучи, які люди, такі й депутати і голови, хіба вони не з людей?
Відповісти
 
 
0 # Сергій СКІБЧИК 01.11.2013, 09:15
:-| :-| :-|
Відповісти
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 74 гостей на сайті