Арт-медіа Полісся - Enter your slogan here

Україну роз’їдає політична корупція. Органи влади та місцевого самоврядування хоч і мають чітко розписані повноваження, працюють у настільки звужених їх межах, що поки на всіх рівнях питання погодять, замість однієї проблеми виникає кілька. І цей ріст – у геометричній прогресії на всіх вертикалях влади – загрожує розвалити весь існуючий державний устрій України.

Це змушує братися до реформ. Болісними і непростими вони будуть, але дієвими, як показує досвід європейських країн.

Нещодавно керівники органів місцевого самоврядування Рівненщини побували в Польщі. Метою поїздки було ознайомлення з практикою реформування адміністративно-територіальних громад наших сусідів.

Про враження від поїздки ми поцікавилися у голови Володимирецької районної ради В.В. КОВЕНЬКА.

– Василю Васильовичу, як «там»?

– Там люди справді живуть, а не виживають. Якщо на територіальні громади ідуть багатотисячні, інколи навіть мільйонні інвестиції, спрямовані на вирішення конкретних проблем, то мимоволі порівнюєш європейське благополуччя поляків із нашими розбитими дорогами, обшарпаними фасадами і стихійними смітниками. Порівняння далеко не в нашу користь… але треба визнати, що поляки ще у 1999 році визнали адмінреформу однією з найважливіших для країни і йшли до її втілення довгих 8 років. Тоді вони ввели трирівневу систему територіального самоврядування: самоврядування гмінне, самоврядування повітове та воєводське самоврядування. Всі ці одиниці є юридичними особами, не підпорядковані один одному. Самоврядування воєводства – найвищий орган місцевого самоврядування.

– Їхня реформа теж була основана на принципах добровільності?

– Це було принципове прийняття вольового рішення на вищому законодавчому рівні і системне його втілення на всіх етапах. Процес об’єднання малих і великих громад є складним і не завжди виправданим. Адже в демократичному суспільстві важливі питання вирішує більшість, отже, менші громади втрачають можливість впливати на прийняття рішення на свою користь. Відтак утиски прав меншості часто призводять до протестів. Та скажу, що ніяка адмінреформа не дасть результату без практичного розуміння громадян їх відповідальності за тих, кого вони обирають. От, наприклад, на рівні гмін немає осередків політичних партій, всі політики – на рівні воєводств та вище. Але жителі територіальних громад тільки процвітають.

– Розкажіть більш детально про гмінну структуру, її можливості і повноваження. Я так розумію, що саме така модель буде апробована і в Україні?

– Так, адже Польща стартувала з адмінреформою у тих же умовах, що й ми. У Польщі гміни поділяються на міські, місько-сільські і сільські. Їхні завдання чимось схожі з повноваженнями наших рад, але наділені більшою самостійністю і фінансово незалежні. Вони більше працюють з інвестиційними програмами (за рахунок власних коштів та грантів), у той час як наші ради не зорієнтовані на перспективу, бо зайняті самовиживанням та залатуванням поточних проблем. Є рада гміни – законодавчий і контролюючий орган, який обирається на 4 роки виборним шляхом. Рада контролює виконавчий орган – війта, бургомістра, президента, до повноважень яких належить втілення законів, підготовка проектів бюджету рішень та ухвал, представницькі та виконавчі функції керівника уряду.

Якщо детально, то у Польщі і великі, і малі громади у грантових програмах ЄС виступають на одному рівні – тобто можуть презентувати на фінансування Євросоюзу для вирішення своїх проблем. Але великі громади поруч із великими надходженнями (грантовими і власними) мають і великі витрати та більші потреби. Велику роль в організації самоврядування мають у Польщі неурядові (громадські) організації.

– А як розподіляються державні кошти між гмінами, повітами і воєводствами? Це те, що у нас пропонується під дефініцією «бюджетна децентралізація»?

– Так. Скажімо, заклади освіти та медицини утримуються з держбюджету. А бюджет гміни наповнюється таким чином: 50 відсотків податку на нерухомість; сільськогосподарський податок (встановлюється від ціни сільгосппродукції на території гміни), лісовий податок (платиться від 1 гектара лісу); транспортний податок (платять його власники транспорту вагою від 3,5 тонн); податок на спадщину; 2 відсотки від вартості угод по продажу майна; 50 відсотків дохідного податку від фізичних осіб (там ставка оподаткування може варіюватися у межах 18-32%, адже напряму залежить від суми отриманого доходу).

– Ці суми – і власні доходи громади, і державні субвенції, і грантові кошти – певне, суворо контролюються?

– Безперечно. Є спеціальний фінансовий орган, який моніторить фінансово-господарський стан громад і у випадку, якщо вбачає проблеми, – інформує відповідні органи. Крім того, існує строгий контроль за грантовими коштами.

– А можете в розрізі описати ту гміну чи повіт, де ви побували? Яка її структура?

– Ми побували у гміні Ольштинок, яка включає в себе 30 сіл, де проживає 14 тисяч населення. Відстань від краю до краю гміни – 40 кілометрів. Інтереси гміни у повіті представляють 15 обраних громадою депутатів.

До складу Ольштинського повіту, де проживає 130 тисяч населення, входять 12 гмін. Завданнями повіту є утримання середньої, професійної та спеціальних шкіл (музичної, наприклад), дитячі будинки, будинки для престарілих, а також надають дозволи на різні будівництва. У разі, якщо бюджету повіту недостатньо для утримання перерахованих закладів, рада повіту має визначитися і відмовитися від певних статей видатків. Війт (бургомістр) представляє гміну, староста очолює повіт (до складу його управління обираються 25 депутатів). У кожному селі гміни є солтис (намісник бургомістра), який працює на громадських засадах. А взагалі у гміні в підпорядкуванні бургомістра до 40 чиновників.

– Василю Васильовичу, як ви вважаєте, чи вдасться і в нас провести адмінреформу так швидко і гладко, як у Польщі?

– Насамперед хочу позбавити наших читачів ілюзій: у Польщі реформування пройшло далеко не так гладко, як це уявляється, і тривало довгих 8 років. Можна сказати, триває й досі. Поляки теж їздили до сусідів-німців вчитися самоврядуванню громад, але не можна досвід чужого укладу життя повністю перенести, скажімо, на наш менталітет. Щось із німецької практики прижилося в поляків, щось – ні. Так і в нас попереду ще чимало проблем.

Реформи ніколи не проходили швидко і гладко (хіба що на папері), тому прошу громадян району поставитись з розумінням до проведення змін в системі централізованої влади нашої держави, де вся влада сконцентрована в одній інституції, де громади мають повну залежність територій від центру і позбавлені можливості вирішувати питання місцевого значення і не розпоряджаються навіть землями в межах своїх територій.

У районі сьогодні проходить попереднє обговорення питання об’єднання громад. Наступним кроком стане питання прийняття рішень місцевих рад про об’єднання з тою чи іншою громадою, де наріжним каменем вже сьогодні стає питання визначення центру об’єднаної громади.

У зв’язку з цим хочеться, щоб громади приймали рішення виважено і враховували інтереси не тільки власної громади, а і громад сателітів, наявність інфраструктури, географічне місце розташування, інші визначальні чинники, що впливають, і зроблять ефективним місцеве самоврядування та територіальну організацію влади на місцях. Адже першочерговим завданням громади та органів її самоврядування є забезпечення соціально-економічного розвитку території та комфортних умов проживання для їх жителів, а це надання якісних та доступних публічних послуг, задоволення інтересів громадян в усіх сферах життєдіяльності на відповідній території, узгодження інтересів усіх територіальних громад та їх мешканців.

– Дякую за розмову!

Записав Сергій Скібчик.