Авторизація

HomeНаше життяПро те, що хвилюєПідкоп під вузькоколійкою: апофеоз дурості і жадоби? (+фото)

Підкоп під вузькоколійкою: апофеоз дурості і жадоби? (+фото)

( 4 Votes )

 

У моїх згадках досі зринає рум’янощоке яблучко, яке простягла мені, малому, бабця Пріська, прийшовши до нас на вечірні посиденьки. Бідова жінка-вдовиця на щось більше не спромоглася. Але й через роки здається, що смачнішого яблука, ніж оте, подароване Пріською, більше не було. Мабуть, тому, що то було вперше, коли чужа доброта запам’яталася назавжди.

Але траплялося й  по-іншому.

Я бачив, як людина аж тремтить з люті і з неї, здавалося, навсебіч бризкає жовч.

Бачив, як власну дитину ладні рвати на шмаття за якусь необачність. 

Бачив налиті свинцем очі, чув сповнений ненависті голос і зрозумів, що пекуча образа – як чорна хмара: в нещасливу мить сходить над людиною і її довгі роки не загладиш, не викинеш із душі і не залікуєш.

Багато переживши сам, ще більше біди бачив по людях. Але з такою тупою, нахабною і жорстокою безтямністю зіткнувся вперше.

…Утоптаний ногами і колесами путівець легко й рівно стелився вздовж вузькоколійки. Час від часу з хащі вигулькували грибники із щедрими лісовими трофеями. Але я вдивлявся не в їхні кошики, а в обочину залізничного насипу. Справа біліли нап’яті на колючий дріт прапорці. Прицвяховані до живих дерев таблички попереджали, що урочище перебуває під охороною. Але й тут, попри застереження, полишені бурштинщиками «окопи» час від часу вигулькували з кущів. Подекуди вони впритул наближалися до насипу. Але всі ці старательські «бізнес-автографи» прямої загрози «кукушці» не становили, тож мене й не цікавили.


 

Пройшовши з кілометр, вертаюся до станції Володимирець і йду в протилежному напрямку. Боже милий! Покрай колії землю з обох боків вивернуто, мов кролячу шкірку. Аж моторошно дивитися на людське кротовиння, яке час від часу на відстань витягнутої руки наближається до колії. І ловлю себе на думці, що лише з безпілотника можна розгледіти весь оцей розгул людської жадоби і безтямності. «Після нас – хоч потоп!» цими вирвами, цими чорториями-котлованами в історію Полісся на роки й десятиліття вписано, як у нас розбазарили, розгребли, «роздерибанили» безцінний громадський скарб – Богом даний бурштин.

Десь мало не з-під обрію випливли людські постаті. Жовті  курточки вказували: не старателі, а колійна обслуга.

– Чи правда, що копачі недавно послали вам «привіт», підкопавшись під самісіньку колію? – запитую, порівнявшись із хлопцями.

– Ще й яка правда! – стверджують, нахмуривши лоби. – Щойно цю правду загортали лопатами, але того загортання ого ще скільки! Отамечки за поворотом, метрів сімсот звідси!..

Крокую. «Милуюся» все тим же окопним серпантином і полишеною мийниками болотистою тванню. І враз – очам не віриться: в якихось півметра від шпал і рейок – прямовисна яма, страхітлива не лише залізничникам, а й бурштинщикам, які, промишляючи в цих місцях, не втратили совість.

– Поїдьте! Гляньте на власні очі! То й справді кошмар, якого нормальна людина не розуміє, – радили самі копачі і на вся випадок застерігали: – Тільки не дуже розмахуйте фотоапаратом. Можна і нарватися…

Справді, зліва і справа від колії чулися голоси. Грибники? Копачі? Не цікавився. Прикипів очима до осоружної людської кротовини – й у вухах дзвеніла розповідь залізничників:

– Уявляєте? Кількаметровий прямовисний шурф у землі розходиться і набуває грушоподібної форми, а яма заходить під самісіньку колію. Залишається обвалитися земляному полотну – і наша залізнична ДТП прогримить на всю Україну…

Справді, вагончики, що з пасажирами скочуються під укіс, – видовище не з останніх. Але не думаю, що комусь хотілося такого жахіття. Швидше всього, копача-недотепу перемкнуло в жадобі. Людина поперхнулася власною захланністю. А додуматися до того, що через чужу дурість постраждають десятки людей, не вистачило голови. Зрештою, якщо поміж дерев прозирає чийсь палатковий табір, а понад лісовою стіною стирчить стріла екскаватора; якщо потужна механізована «бригада» готова довершити недовершене копачами, – не дуже й дивуймося, що дорогоцінну смолу вивертають з-під вузькоколійки. Вивертають – і зайвий раз ставлять поїздок під знак питання. Бо ж мало того, що наша залізниця економічно збиткова, то ще й технічно бажає кращого. Без усякого пристрою я руками витягнув костиль із трухлявої шпали. Так само поставив його на місце. Але багатьох «цвяхів», якими кріпляться рейки, вже немає. Схоже, розбираємо на «сувеніри» – і цим теж зміцнюємо наміри залізничного чиновництва прикрити «кукушку». А старателі? Почавши прокладати під нею «тунелі», вони неабияк підіграють залізничним «оптимізаторам»!


 

Мимохіть спадають на думку слова закарпатського губернатора Г.Москаля: «Це держава дурна, що не може це все припинити». Сказано зовсім з іншого приводу: Закарпаття захлеснула контрабанда. Але губернаторський вислів підходить і для бурштинного клондайку. Адже багатство, що підняло б наш дотаційний край і дало б поштовх місцевій економіці, нахабно розкрадається. Навіть старателям не по собі від масштабів злодійства. Більшість із них ладні платити у держказну, аби лиш позбутися «кришування» і не боячись заробляти на прожиття. А що ж влада? Хай пробачать можновладці, але парламент нагадує невдатну корову, яка ніяк не може розтелитися. Довгожданим «телятком» мав стати закон про бурштин, який внормував би і видобуток, і скупку, і переробку «сонячного каменю». Але хтось потайки самовдоволено мугикає: «Нехай все буде так, як є…»

З високих районних трибун не раз доводилося чути про економічну самодостатність Володимиреччини, однак цілеспрямований поступ у цьому напрямку не відчувався. Мовилися гарні слова, як дитині співаються колискові. І нікому по-справжньому не боліло, що надійною підвалиною нашої самодостатності якраз і став би бурштин. Укупі з тваринництвом, рибництвом, льонарством, картоплярством, хмелярством, птахівництвом.

Олексій ГОРОДНИЙ.

На знімках автора:  «підкоп» під вузькоколійку.

 

Коментарі   

 
+35 # Гість 28.09.2015, 20:48
Зловили і в АТО, хай там "риють" і не тільки. Бо як копати то такі банди збираються по-селах, а як в армію йти, то всі ховаються!!!
Відповісти
 
 
+24 # Соломія 29.09.2015, 12:11
Давайте Воронківців в АТО, без зброї всіх сепараратистів розженуть. :lol: :lol: :lol:
Відповісти
 
 
+23 # Гість 29.09.2015, 08:45
Нібито ніхто не знає хто там копає... запитайте в антоновських хлопаків і з володимирця тож є
Відповісти
 
 
+18 # Гість 29.09.2015, 13:35
якщо в Дубині день і ніч копає екскаватор якого видно від ЗОШ №3 і всі закривають очі, то що ми дивуємося.
Відповісти
 
 
+15 # Гість 29.09.2015, 20:36
Полiшук вiн i в Африцi полiшук,заради наживи вiн i свою хату обкопав би I хвалився би,що на островi живе :lol: :lol:
Відповісти
 
 
+2 # hope 06.10.2015, 21:57
Просто немає слів.... Полішук він і в африці полішук....
Відповісти
 
 
+1 # Гість 17.10.2015, 07:18
Ми хочемо змінити наше життя на краще . А хто це зробить ? Якщо кожен з нас і пальцем поворухнути не хоче !Кивають на владу .Хто цю владу обирає? Самі створюєм проблеми ,а потім героїчно їх вирішуєм! Змінюйтесь самі в першу чергу .
Відповісти
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 158 гостей на сайті