Арт-медіа Полісся - Enter your slogan here

30 червня, приблизно о 12 годині, до мене на роботу приїхав сільський голова з Канонич і сказав, що прибули спеціалісти з геологорозвідки, і щоб їх не звинуватили у самовільній вирубці лісу, необхідно на місці скласти акт про відсутність лісу на земельній ділянці, на якій триватиме геологорозвідка. Під цим актом, для більшої легітимності дій, має бути підпис депутата районної ради від Володимирця. З цією метою вони й звернулися до мене.

 Не так давно на проводі районної організації УНП, відкликаючись на скарги людей, що якісь заїжджі бандюки скоро змиють ліс до тубдиспансера і ніхто не реагує на скарги, ми, депутати обласної, районної та селищної рад від УНП, вирішили організувати годинне блокування цих злочинних груп з одночасним зверненням до всіх владних та силових структур районного, обласного і державного рівня з вимогою навести законність в районі та з огласкою цієї події на загальнодержавному телебаченні і в інших ЗМІ. Не дивлячись, що напередодні відбувся витік інформації, нам, на мій погляд, вдалося припинити незаконний видобуток бурштину і злочинну ліквідацію лісу в названому лісовому масиві. Як мені повідомили, наше звернення передали Президенту України особисто в руки, і воно, можливо,  послужило якоюсь краплею, що Президент останнім часом взявся за бурштин. Побачимо, чим усе скінчиться, а поки що повернемося до початку статті.

Можливо, ці резонансні події і послужили, що «геологорозвідники» звернулися до мене з проханням підписатися під актом. Звичайно, від цього можна було відмовитися, пославшись на якісь причини. Але звикнувши ніколи ні за кого не ховатися та поставивши умову, що там мають бути всі потрібні службові особи і що не пізніше 30 хвилин мене привезуть назад, з думкою «побачу, як там в дійсності, і, коли щось не так, нічого не підписуватиму, але матиму інформацію з перших рук», я погодився поїхати.

 Приїхавши на зупинку «кукушки», де проходив етно-фестиваль «Бурштиновий шлях», я побачив чималий натовп. За шлагбаумом ходили люди у камуфляжній формі, в тому числі й наші колишні міліціонери. Ще група (я так зрозумів – керівний склад) сиділа за столами і щось вирішувала. Серед них з картою був володимирецький лісничий Іван Швирид. А ще через кілька хвилин під’їхала кореспондент «Володимирецького вісника» Галина Тєтєнєва.

Мені показували пакет документів, вірніше, завірених копій різних дозволів (я дещо позаписував, щоб у подальшому по можливості перевірити). Але бачачи, що ромова затягується, попросив складати акт на земельну ділянку зі зрізаними деревами. Проте І.Швирид заперечив: акт писати не треба, оскільки цю рубку торік здійснило лісництво; досить написати лист у держлісгосп та отримати офіційну інформацію. Потреба у моїй присутності відпала. Я попросив, щоб мене відвезли назад, однак почув, що виїзд заблоковано і мене не повезуть.

Тоді я спробував добратися самотужки. Вийшов до блокувальників, пояснив, чому і як тут опинився. Проте зав’язалась дискусія. Я сказав, що у них, «київських», ще немає всіх документів і в землю вони не «полізуть». У відповідь – раз немає документів, нехай забираються звідси. Пропозиція здалася логічною, і я попросив, щоб зі мною пішов їхній делегат: у його присутності поставлю «київським» це питання.

По суті, я перетворився у посередника. Підійшовши з Сергієм (так звали представника блокуючих) до «київських», я задав їм питання та сказав: виготовите весь пакет документів, роз’ясните у місцевій пресі свої наміри – тоді і виявиться ваша законність на проведення геологорозвідки в цьому масиві. У відповідь почув: «Якщо ми поїдемо, то цей ліс тут ляже». Я зрозумів, що наміри геологорозвідників нечисті, і пішов назад до людей, що блокували. Біля шлагбаума стояв один із «київських» і досить гучно пояснював двом блокувальникам, що їм потрібна траншея 250 метрів, а навколо що хочете, те і робіть: і вам, і нам хватить.

З почутого виходило, що відбувається звичайнісінький «договорняк». Можуть багато що мати і «київські», сплативши сміхотворний податок, і «наші», які виділять якусь суму на АТО чи лікарню, але того, що на кілька порядків більше, громада Володимирця не отримає.

Міліція спокійно спостерігає за тим, що відбувається, і, здається, бездіє. А я, відчуваючи свою безсилість та наслухавшись незаслужених образ в свою адресу, особливо від «Маргесі» (так її називають в народі), попросив, щоб мене відвезли додому. Уже ввечері почув, що «наші» спалили «київським» два вагончики.

 На другий день, 1 липня, відбулась президія районної ради, і я, піднявши це питання, висловився за те, щоб до впорядкування законодавчої бази та відновлення довіри до влади нікому не надавати земельних ділянок, щодо яких проглядається найменша можливість видобутку бурштину, тобто обкрадання майбутніх поколінь та нанесення непоправної шкоди природі.

 Один з очільників району тут же сказав: «Як добре, коли народ і міліція разом». І то правда. Дуже добре, коли міліція і народ разом. Але в цьому випадку правоохоронці спрацювали на «двійку», допустивши самосуд та породивши чутки, що «київські», маючи документи, зможуть видобувати бурштин і нікому ні за що, крім сміхотворних податків, не платитимуть, а от коли митимуть місцеві, то тут, поки немає законності, потрібна буде «криша».

А «криша»-то хто?..

Олександр БОБРИК,

голова фракції Української народної партії

у Володимирецькій районній раді.