Арт-медіа Полісся - Enter your slogan here

У середу, 27 травня 2015 року, в найбільш напружений у редакції час (бо йде здача і відправка газети до друку), нас підняли по тривозі: «Районні і селищні депутати мають пікетувати та виганяти мийників бурштину, що під Володимирцем понівечили ліс в напрямку Канонич».

У лісі за тубдиспансером, за триста метрів від Володимирця повним ходом іде промисловий видобуток бурштину. В урочищах Горки і Крем’янка вже немає живого місця, все у глибоких (8-12 метрів) ямах, водяних загатах та піску. Дорога, що роками розділяла квартали і якою матері з дітками ходили по лісі, розрита канавами, заповнена водою і обкладена новими білими мішками з піском. По колишній «центральній» дорозі вирито канал до ста метрів, теж обкладений новими білими мішками з піском, як на фронті. Далі ідуть рівчаки, покопані по молодому лісі. І старий ліс повалений. Враження – як після якоїсь війни.

– Сволота, а не люди, що дозволили, і, кажуть, продали цей ліс на такі страшні знущання, – коментує супроводжуючий.

Перед нами пішла група депутатів районних і селищних, активістів партії УНП і журналістів з всеукраїнського телеканалу «Інтер». До цього тележурналісти «Інтера» побували на базі колишнього «Укрбурштину», яку викупив новий власник (прізвище не повідомляється). Там і солідна військова техніка, і автономні електростанції, і військові казарми-палатки з двоярусними ліжками, і маскувальні сітки, – словом, все те, чого так не вистачає на східному фронті. Там іде війна, а тут вони роблять війну за бурштин.

Депутати хотіли зловити мийників на «гарячому». Але потім люди сміялися, мовляв, чого ви по лісі ходите, коли вже три дні як ніхто не миє – бо попереджені. Хіба що зловите якогось копача з лопатою, який не заплатив 50 гривень «збирачу» (збирачами називають міліцію).

В одну із ночей у тому ж районі зібралося до чотирьохсот «бовтальщиків». Ми їхали з іменин з Канонич близько третьої години ночі. А вся права сторона лісу – від вузькоколійки аж до Володимирця – світилася, як в Ріо-де-Женейро. Назустріч йшла сила-силенна людей, схожих на рицарів, із довгими «списами» і ліхтарями, що нагадували свічки. Це треба бачити. Ціі люди оточили мийників і чекають рівно третьої години ночі. Бо з трьох до шести мийники дозволяють після себе бовтати і ще щось знайти: на хліб, поповнення телефону, а як пощастить, то і долар порадує.

 І ось бамкнуло три години. Ще роблять помпи (це вже робочі-мийники працюють на себе). А люди-бовтальщики, як колорадські жуки по тих ямах лізуть один поперед одного. Збоку – крик. Якась жінка впала у яму. Всі її минають і поспішать вперед. Та одна жінка в червоній куртці повертається і допомагає врятуватися «потопаючій». Це, виявляється», її двоюрідна сестра. Хтось із мийників кличе: «Альонка, Альонка, іди сюди!» Повз нашу машину протискається дівчина, теж із довгим сачком. Мені вже й не цікаво. Переживаю, щоб ніхто тим довгим залізяччям по передньому чи задньому склі авто навмисне не протягнув чи вдарив. Хлюпання в «розгарі». Ми зібралися від’їжджати. А як? Ззаду заблоковані машинами. Попереду – позашляховик. Біля мийників крик вовтузіння.

Далі як у кіно… Приїжджає наша міліція. Бовтальщиків розігнали. Мийники залишилися. Треба було почути, що говорить народ і про владу, і про пресу, і про тих, хто миє, і хто по триста доларів збирає за володимирецьку землю. Підійшов солідний бурштинщик і сказав, що без оплати ніхто ніколи на чужу землю не полізе. Ми все оплачуємо. І назвав нові суми. Нижчі, ніж ті, які збирали на початку року. Всі знають, хто «криша» і скільки треба заплатити, щоб без проблем копати чи мити. Хоча зараз почався масовий, неконтрольований ніким вихід і мийників, і копачів на бурштинові клондайки і, звісно, ніхто ніякій «криші» не платить.

 Сказати, що наша міліція не працює, буде неправильно. До 17 «апаратів» і помп було нею забрано у мийників-новачків, виставлено на торги та продано на аукціоні.

Є кримінальні справи. Є і засуджені. Ось, наприклад, як повідомляв голова районної партії УНП Олександр Бобрик тележурналістам «Інтеру», громадянина М., володимирчанина, спіймала міліція з лопатою у ямі і вилучила у нього декілька камінчиків загальною вагою всього 12 з половиною грамів на загальну суму … 4 грн. 75 коп. Нашим справедливим судом цей чоловік був засуджений до 2 років позбавлення волі. Чи чули ви, щоб посадили котрогось і з мийників? А скільки років треба дати тим, хто мішками виносить бурштин і руйнує тисячі гектарів землі?

Тепер про тих, хто приїхав мити. Кажуть, це дві «команди» донецьких, десь до двісті чоловік, яких і самі бурштинщики не люблять: бо свою землю не захищають, а сюди приїхали по лісах ховатися. Є і з Запоріжжя та з Кіровограда. Живуть у палатках. За станцією перед станцією вузькоколійки – як циганський табір. Там живуть бурштинокопачі. А вже перед самою станцією стоїть добротна воєнна велика палатка. Там наші депутати та «Інтер» застали молоду жінку-медика, і все.

Аж із каноницького ставочка під Володимирець трьома помпами, проривши діру під вузькоколійкою, і проклавши шланги діаметром десь в 200 мм, качають воду на мийку бурштину. Це десь від 3 до 4 кілометрів. І все це, виходить, законно, бо на виду у всіх: і простого люду, і влади, і так званих правоохоронців. Все куплено. Наші депутати почали рахувати вартість «інвентаря», який воду з-під Канонич качає. І охорону, яка на квадроциклах по лісі гасає, теж треба утримувати. В середньому робочому на мийці донедавна платили по 500 гривень за зміну, нині – 1000-1200 гривень плюс відсотки від намитого «крупняка». За 700 гривень вже в бригаді мало хто хоче працювати, хоча на деякі помпи в бригаду справжня черга бажаючих працевлаштуватися (залежить і від удачливості власника, і від захищеності «криші», і від потужності агрегату). Зате при удачі можна за кілька виїздів «піднятися» на десятки тисяч доларів.

Та рейдову бригаду в переддень охорони довкілля цікавило головне. ХТО ПОВЕРНЕ ЛІСУ ЖИТТЯ? ХТО ЗАПЛАТИТЬ ГРОМАДІ ЗА ВТРАЧЕНЕ?

ЧОМУ ОДНІ МОЖУТЬ БУРШТИН ГРЕБТИ МІШКАМИ, І ЇХ ЗАКОН НЕ БЕРЕ, А ІНШИХ ЛОВЛЯТЬ, БО З ЛОПАТОЮ? Ця соціальна несправедливість почала збирати до гурту односельчан, щоб протистояти навалі чужих мийників. Я НЕ ОПИСУЮ, ЩО ВОНИ ГОВОРЯТЬ ПРО МІСЦЕВУ ВЛАДУ. Жовкині та Жолудськ на свою територію чужих не пускають. Теж саме зробили в Каноничах та Дубівці. У селах Мульчиці, Озерці, Телковичах, під Білим місцеве населення теж поставило ультиматум: ваші помпи, наші – люди.

Бурштин – це така епопея! Всі хочуть легалізації цього промислу. І у Верховній Раді вже лежить проект під номером 1351-1. Тільки його «ратифікувати» там не поспішають, бо саме тут задіяні київські божки, які сонячним каменем засипають Китай, а собі складають у кишені мільярди...

Досі прості люди не можуть зрозуміти, чому для державного «Укрбурштину» видобуток збитковий, а для нелегального – процвітаючий…

А тепер послухайте про найголовніше. До нового 2016 року гряде адміністративно-територіальна реформа. Старше покоління ще пам’ятає, що наробив Микита Хрущов із укрупненням районів. Занепад був страшенний. Дожили до того, що хліба не було. Вдосвіта чергу діти займали, щоб глевку хлібинку купити.

Щоб усім нам вижити при нових перемінах, потрібно берегти ліс, з якого ми жили і живемо. Та приберегти на завтрашній день і цей бурштин. Бо і він не вічний. А внученя захоче хлібчика. Не побіжиш до мера села чи старости, а сам маєш посіяти, посадити, виготовити, продати і мати.

Саме з позиції збереження багатств для майбутнього (хоча б для одного покоління) маємо подбати про надра і те, що над ними.

Просимо всіх відгукнутися щодо видобутку «сонячного каменю». Вносьте свої пропозиції по легалізації видобутку корисних копалин, а це не тільки бурштин – у нас є мідь, титанові руди, алмази, які дадуть змогу зайняти населення роботою. А це вже – впевненість у майбутньому.

Галина Тєтєнєва

На фото автора : ось такий пейзаж залишили після себе мийники…

Відеосюжет з сайту «Подробности»