HomeНаше життя

Наше життя

Мені болить, а вам?..

( 0 Votes )

Нещодавно, коли я був в Антонівці,  до мене підійшла колишній головний інженер Володимирецького льонозаводу Ганна Василівна Шевчук як до автора газетної статті «Люди, будьте милосердні». З болем у серці і великим хвилюванням вона заговорила про довкілля, про те, що ліси, береги річок, озер і все навколо забруднюється і що може настати час, коли місця для відпочинку та замилування природою вже не буде. «Я не за себе хвилююся, говорила моя співрозмовниця,  я хвилююся за дітей, онуків і правнуків». А насамкінець попросила ще раз підняти це питання в газеті.

 

Ще раз про дороги Володимиречини

( 0 Votes )

Ці дороги, що в нашому районі, вже всіх замучили. Вони стали притчею во язицех. Бо ось уже два десятиліття дороги і шляхи з кожним роком крушаться і рушаться, а представники влади оперують одним і тим  аргументом: дорогами опікуються, дороги ремонтуються, але на ці дороги не передбачена така кількість потужних автомашин з лісом, піском, щебенем та каменем.

 

Володимирецьке ВПУ-29: нове життя зрілого училища

( 0 Votes )

Професійно-технічне училище… У радянські часи такими навчальними закладами чомусь лякали відстаючих учнів. Бо тоді було престижно вчитись на відмінно, отримати диплом інституту, вибитись із села в інтелігенти, а от трієчники торували собі шлях до професії саме через ПТУ. Далі за освітньою ієрархією йшли технікуми. Якщо ж дуже напружитись і мати талан – тоді вже й вищу освіту можна здобути. Думаю, для читачів зрілого віку не є загадкою, як саме в народі  розшифровується абревіатура ПТУ…

 

У покосах сіно не мліє…

( 0 Votes )

До Петра – сінокісна пора. У ці прекрасні сонячні дні селяни, що утримують худобу, докладають максимум зусиль, аби у покосах довго сіно не лежало. Ворушать його, сушать і згрібають у валки. А потім стягують докупи і складають ці копички, а копички у стіжки. У всіх трударів на сінокісному полі одне бажання – якнайшвидше завершити сінозаготівлю.

 

Благословенна та земля, де народжуються майстри своєї справи

( 0 Votes )

 

Скільки води спливає, скільки разів вишневий садок вкривається білим цвітом, стільки і життєвих ситуацій, щасливих і тривожних, випадає на людську долю. Бувають творчі злети і життєві падіння, та життя продовжується. Кожна людина, яка народилася на цій священній землі, має з честю витримати усі Господні випробовування. А їх у житті Ліди Семенівни Мушик було немало.

 

Сторінка 53 з 87