Тиждень політичної спекоти

( 2 Votes )

Спека з печерських пагорбів проникала до зали Верховної Ради України. Температура у залі голосування інколи перевищувала на десятки градусів київську спекоту. З кожним винесеним впродовж тижня на голосування  законопроектом  градус температури у залі підвищувався. Але своєї  «точки кипіння» температура досягнула, коли до зали парламенту був внесений президентський проект Закону "Про внесення змін до Конституції України щодо децентралізації влади" №2217а.

Зайвих температурних одиниць додало те, що президент П. Порошенко змінив власний проект закону за день до його представлення парламенту. Серед іншого, уточнення стосувались пункту про «Особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей, які визначаються окремим законом». А з урахуванням того, що напередодні був ухвалений закон про вибори народних депутатів, а на  черзі закон про призначення дати місцевих виборів, температура зашкалювала.

Тож при обговоренні президентського законопроекту висока температура в залі  істотно вплинула на депутатів. Хтось співав, стоячи за трибуною ВР України, хтось декламував вірші, навіть трошки почубились на очах закордонних представників…  Однак законопроект був підтриманий 288 голосами.

Представляючи свій законопроект, президент Порошенко наголосив: «Вперше в історії України і глава держави, і український уряд, добровільно поступаються величезним обсягом повноважень, які поки що належать до президентсько-урядової виконавчої вертикалі... По-друге, ми ділимося не лише владою – ми ділимося  відповідальністю. І пряма норма оновленої Конституції вимагатиме, щоб будь-яка зміна компетенції органу місцевого самоврядування обов'язково здійснювалася з одночасними відповідними змінами в розподілі фінансових ресурсів… По-третє, повноваження, які ми передаємо на рівень громад, а не областей (і, не дай, Боже, на рівень якихось міфічних республік), саме громади, як от міста, села, селища та їхні об'єднання, є первинною, базовою, головною одиницею в системі адміністративно-територіального устрою України… По-четверте, інститут голів державних адміністрацій, які нині призначаються з Києва, пропонується ліквідувати. Оперативне управління областями і районами повністю переходить до обласних і районних виконавчих комітетів… Виконкоми підзвітні і підконтрольні лише обраним радам відповідного рівня… За дотриманням Конституції і законів органами місцевого самоврядування, виключно для нагляду, в районах і областях вводиться новий інститут – інститут префектів. Префекти отримають значно менші повноваження, ніж зараз мають голови державних адміністрацій… Вони не керуватимуть, а лише здійснюватимуть наглядові функції. Призначатимуться і звільнятимуться префекти в такий самий спосіб, як нині голови держадміністрацій: Указом Президента за поданням українського уряду», – цитує виступ президента Інформаційне управління ВР України.

В останньому положенні авторитетне англійське видання  «Daily Times» побачило певні суперечливості: «Законопроект дійсно передбачає передачу додаткових повноважень регіональній владі, але складність у тому, що за усіма діями органів місцевого самоврядування наглядатиме особа (префект, якого призначає та звільняє президент – ред.), безпосередньо підпорядкована Києву», наводить цитату Інтернет видання «Тиждень».

  Багато нарікань та критики викликало й положення про право президента розпускати місцеві ради.  Аргументуючи свою позицію щодо цієї пропозиції, П. Порошенко заявив: «Якщо чорти поплутають якусь місцеву раду і вона ухвалить рішення, яке створює загрозу суверенітету, територіальній цілісності чи національній безпеці України, яке порушує Конституцію України, Президент зможе негайно тимчасово призупинити її повноваження. Потім – слово за Конституційним Судом. А далі Верховна Рада ухвалює рішення про призначення позачергових виборів відповідної ради чи голови громади… Той, хто виступає за децентралізацію без такого вкрай важливого запобіжника, по суті, пропонує федералізацію. Саме так воно і є, якщо центральна влада не має права негайно класти край будь-яким сепаратистським вивертам…».

Такого права не було у жодного з керманичів України. Таке право, з урахуванням історичного досвіду української нації, має бути оформлено в окремий закон, який повинен розглянути та проголосувати парламент. Оскільки у найгіршому випадку таке право може призвести до «повзучої» узурпації влади, якщо не цим, то (тьху-тьху) наступними президентами.  До того ж, слід взяти до уваги таку річ, як принцип політичної рівноваги. Це означає, що президентові разом з поправкою про розпуск місцевих рад потрібно було б внести й проект закону про імпічмент президенту країни (про цей закон говорять без малого 20 років, але у влади «якось руки не доходять»). Оскільки як місцеві органи самоврядування, так і президент України обираються народом. Тож, беручи на себе відповідальність за розпуск місцевих органів самоврядування, президент повинен урівняти таке положення, надаючи можливість народу негайно або тимчасово призупинити і його повноваження.       

Проте головним «найспікотнішим» питанням як для певної кількості народних обранців у залі Верховної Ради України, так і її за межами стало питання  окупованих територій України. Експертна аудиторія поділилася на два табори. Перші побачили у пропонованих змінах зраду національним інтересам. Їхні аргументи зводяться до того, що децентралізація була принесена в жертву заради надання преференцій  окупованим територій через надання їм особливих умов, які буцімто відтепер закріплені в основному законі. Інший табір наголошує на тому, що зради національних інтересів, з огляду на ««Особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах…» не відбулось, оскільки парламент вже ухвалив закон про особливості окупованих територій у вересні 2014 року і дія цього закону триватиме три роки. До того ж, наголошується на тому, що ці поправки до української конституції ставлять РФ перед складну задачу, оскільки провідні світові політики тепер мають право сказати кремлівським керівникам: «Дивіться, Україна виконує свої мінські зобов’язання. А ви?».

У контексті жовтневих цьогорічних виборів пропоновані поправки щодо децентралізації також грають на руку українській державі. Адже щоб їх проводити за українськими законом, слід вивести російсько-терористичні війська з окупованих територій та відновити українсько-російський кордон. Потім встановити українську владу, яка виявить та покарає винних у військових і гуманітарних злочинах, і тільки після цього будуть проведені чесні вибори на місцевому рівні.

Те, що українська влада робить кроки у правильному напрямку, свідчить реакція московського режиму. Його представники ще до внесення поправок почали голосити про обов’язковий (!) допуск представників терористів до розробки конституції України. І взагалі кремлівські вожді воліють бачити не децентралізацію, а федералізацію, мовляв, Україна знову йде своїм шляхом, не узгоджуючи його з Кремлем.

   Для того, щоб запропоновані Президентом України та ухвалені Верховною Радою України поправки до Конституції України вступили в дію, їх повинен розглянути та схвалити Конституційний Суд. З огляду на реальний стан речей не факт, що всі запропоновані поправки будуть внесені на голосування до зали парламенту після їхнього розгляду у КСУ. А ось тоді парламент знову очікує різке підвищення температури. Бо ж для прийняття поправок до Конституції слід мати 300 голосів народних обранців і проголосувати поправки на двох  сесіях поспіль.

 

Олександр Трухачов,

політолог, м. Київ

 

Коментарі   

 
+2 # Гість 14.08.2015, 23:12
що це за дурниця така "чудесна"? яким чином цей матеріал сюди "втесався"? я зовсім не зрозумів. "Не приший кобилі хвіст".
Відповісти
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 38 гостей на сайті