Арт-медіа Полісся - Enter your slogan here

«Болота – колиска життя на Поліссі», легені України, і це незаперечний факт.

Днями прийшла приємна новина: болота Володимирецького району знайшли своє визнання на міжнародному рівні.

А все починається від найменшого струмочка до найбільшого океану, крізь нескінченний кругообіг води, яка з’єднує усі куточки планети Земля між собою. Вода формує ландшафт, впливає на клімат, зрештою – від води залежить життя на планеті. Вода має вирішальне значення й для добробуту, сталого розвитку та здоров’я людини, що неодноразово визнано на міжнародному рівні.

Одним з прикладів важливості таких рішень є підписання світовою спільнотою 2 лютого 1971 року Конвенції з охорони водно-болотних угідь міжнародного значення. Згодом на цю дату стали відзначати Всесвітній день водно-болотних угідь, який у 2017 році проходитиме під гаслом «Водно-болотні угіддя для зменшення впливу стихійних лих». Основною метою Конвенції є припинення осушення і втрати водно-болотних угідь (ВБУ) та збереження існуючих.

Україна поновила своє членство в конвенції у 1996 році та входить в число 169 країн – Договірних Сторін Конвенції. На сьогоднішній день світова мережа включає 2252 ВБУ загальною площею близько 215 млн. га. Серед них і 39 українських ВБУ міжнародного значення, чотири з яких розташовані на Рівненщині. Найдавнішим, визнаним ще у 2004 році, є болота на півночі Дубровиччини «Торфово-болотний масив Переброди», які разом з білоруським ВБУ «Ольманські болота» складають транскордонне ВБУ «Болота Ольман та Переброд» загальною площею 108 тис. га, що є найбільшим болотним масивом Європи.

Наприкінці минулого 2016 року до переліку угідь міжнародного значення було включено ще два – «Болотний масив Сомине», що на Сарненшині, та «Болотний масив Сира Погоня» в Рокитнівському районі.

А днями офіційний міжнародний статус отримало й водно-болотне угіддя Володимиреччини – «Біле озеро та болото Коза-Березина», про яке мова йтиме далі.

Наперед лише зазначимо: всі ці угіддя входять до складу Рівненського природного заповідника, що додатково підкреслює унікальність та цінність природоохоронної території.

На державному рівні міжнародну цінність угіддя «Біле озеро та болото Коза-Березина» визнано ще 24 грудня 2013 року, однак, внесене до переліку Рамсарських ВБУ нещодавно – 25 січня 2017 р.

Площа угіддя складає 8036,5 га, а знаходиться воно між селами Озерці та Більська Воля.

Межує з Волинською областю та розташованим поруч Рамсарським ВБУ «Черемське болото». Підтримує гідрологічний режим в межиріччі Прип’яті, Стоходу та Стиру.

Болото Коза та мала річка Березина є реліктовою долиною, якою стікали води під час танення льодовика. Тут представлені всі основні типи болотної рослинності, притаманні болотам Полісся.

Важливою складовою ВБУ є також озеро Біле, карстового погодження, з максимальною глибиною 24 м.

Угіддя вирізняється особливим біорізноманіттям. Тут зростають понад 900 видів рослин та перебувають понад 500 видів тварин, в тому числі, 125 з міжнародним природоохоронним статусом.

Унікальними є місця зростання баранця звичайного, осоки дводомної, зелениці сплюснутої, реліктової водної рослини – молодильника озерного, місця гніздування гоголя, глушця, лелеки чорного та журавля сірого.

Окрім цінностей, які має болотне угіддя, кожного року вони стикаються й з проблемами, найбільшою мірою – з прилеглих територій, які сприяють його деградації. Прогресування сільського господарства та неконтрольований випас худоби, забруднення повітря і води, надлишок поживних речовин та евтрофікація водойм, надмірне рекреаційне навантаження, порушення гідрологічного режиму, видобування торфу, неконтрольоване і надмірне використанні природних ресурсів – все це призводить до поступового зникнення унікального болота. Варто зазначити, що починаючи з 1900 року у світі вже зникли принаймні 64% ВБУ. Відповідно, їх зникнення веде до зміни клімату, зниженні ресурсів.

Аби не допустити глобальніших наслідків та вберегти ще існуючі в нашій області ВБУ, кожен з нас повинен зробити свій хоча б невеличкий внесок у їх збереження. Наприклад, давайте спробуємо досліджувати ВБУ для себе (інформація про Рамсарські ВБУ розміщена на сайтах Конвенції ramsar.org або Мінприроди pzf.menr.gov.ua). Беріть активну участь в заходах, присвячених Всесвітньому дню ВБУ – повідомляйте про це знайомих і активно долучайтеся самі. При можливості – організовуйте та здійснюйте очищення водних об’єктів вашої місцевості. Або дотримуйтеся простих принципів: купуйте екологічно чисту продукцію; економте воду; сортуйте побутові відходи; вирощуйте рослини, типові для вашої місцевості і використовуйте органічні добрива у вашому власному саду!

Закликаємо всіх не залишатись осторонь і сприяти нам у збереженні водно-болотних угідь – поліських колисок життя! Зробіть свій внесок у збереження та відтворення надзвичайно цінних для всього людства водно-болотних угідь!

Оксана Кривко,

фахівець з екологічної освіти Рівненського природного заповідника.

 Фото з архіву Рівненського ПЗ

Для довідки:  Рамсарська конвенція (повна назва «Рамсарська конвенція про водно-болотяні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів», англ. «The Convention on Wetlands of International Importance, especially as Waterfowl Habitat») була підписана в 1971 році у місті Рамсар, Іран, у подальшому були внесені правки у 1987 р. у місті Реджайна, Саскачеван, Канада.

Рамсарська конвенція є першою глобальною угодою з охорони та збереження природних ресурсів. Її назва відображає початкову мету угоди − зберегти водно-болотяні угіддя як середовище для водоплавних птахів. Поступово мету Конвенції було розширено і зараз вона охоплює всі аспекти збереження та збалансованого використання водно-болотяних екосистем, цінних для збереження біологічного різноманіття та забезпечення існування людини.

Мета конвенції — припинити втрати водно-болотяних угідь та зберігати існуючі. Завданням конвенції є привернути увагу до проблем водно-болотяних угідь та раціонального використання ресурсів.

Конвенція містить законодавчі норми щодо збереження водно-болотяних угідь. Конвенцію підписали 156 країн — Договірних сторін Конвенції. Керівним органом Конвенції є Конференція Договірних сторін, яка проводить свої наради один раз на три роки.

Згідно із Конвенцією, під водно-болотяними угіддями розуміють райони маршів‚ боліт, драговин, торфовищ або водойм − природних або штучних‚ постійних або тимчасових‚ стоячих або проточних‚ прісних‚ солонкуватих або солоних‚ включаючи морські акваторії‚ глибина яких не перевищує шість метрів. У Конвенції водоплавними птахами визнаються птахи, які екологічно залежать від водно-болотяних угідь. Для визначення угідь, які можуть бути заявлені до спеціального Переліку водно-болотяних угідь міжнародного значення, розроблені критерії, серед яких: типовість та унікальність екосистем для біогеографічного регіону, цінність угіддя для підтримання біологічного різноманіття регіону, існування ендемічних, рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин, місце регулярного перебування понад 20 тис. водних птахів, або важливе місце для нересту, нагулу і зимівлі місцевих видів риб тощо. Кожна країна — Договірна сторона Конвенції має заявити до Переліку водно-болотяних угідь міжнародного значення принаймні одне своє угіддя і взяти його під охорону.

Водно-болотні угіддя – це один із типів ключових екосистем, що виконують важливі екологічні функції: забезпечення суходолу прісною водою, регулювання гідрологічних процесів (регулювання поверхневого та підземного стоку), очищення води; регулювання стоку повеневих вод, акумулювання вуглецю, збереження біорізноманіття, забезпечення місцями перебування багатьох видів рослин і тварин, в тому числі  рідкісних і зникаючих видів, а також джерелом біомаси, яка в свою чергу, є джерелом альтернативної енергії.