Арт-медіа Полісся - Enter your slogan here

Рідне село… Столиця мого дитинства. Тут пахнуть росами світанки, мелодійно видзвонюють джерела, зустрічаючи день, рідні стежки кличуть у путь і навіть повітря таке, якого більше немає ніде. Особливо тоді, коли під ногами не чорна земля, а сірий асфальт, душею людина все одно лине в колиску свого дитинства.

Як і кожне село, Жовкині теж мають свою пам’ятну дату, на яку з’їжджаються діти до батьківської хати, друзі до кумів, брати до сестер. Цей день припадає на 21 листопада – храмове свято та День села.

Щороку в цю пору у селі так людно, голосно і весело. Зранку всі прямують до церкви, а ввечері розважаються на концерті.

Цьогоріч концерт відбувся напередодні, – 20 листопада. У сільському клубі зібралися малі і великі. Концертна програма тривала близько трьох годин. З привітальним словом першими виступили голова сільської ради Єлизавета Басиста та настоятель Свято-Михайлівського храму отець Георгій. Представник народного депутата Василя Яніцького Михайло Герасимчук теж передав вітання жовкинцям від нардепа.

Уже стало хорошою традицією вітати ювілярів-жовкинців, які в парі прожили 50 та 25 років. Привітали й найстаршого жителя села –Микиту Нечипоровича Ковальчука та найстаршу жительку Парасковію Гнатівну Ковальчук.

Для своїх односельчан на сцені виступали Ірина Міхневич, діти родини Мамчиків та Міхневичів, вихованці навчального закладу «Берізка», Ольга Совгуть, Лілія Власова та Наталія Мирончук, фольклорний ансамбль «Веселики Полісся» та «Калинонька».

Завітали з піснею і танцем талановиті гості із Дубівки – жіночий колектив народної пісні «Дубівські переспіви», хореографічний колектив «Фантазія».

Під час концерту відзначили й спонсорів свята: Віктора Войтко, Валентину Безушко, Валентина Мороза, Петра Максимчука та Юрія Ткача. По закінченню офіційної частини дружньо розділи коровай у залі.

А вже на наступний день увечері на жовкинців чекала естрада, спонсорами якої є місцеві хлопці Андрій Мордас та Олександр Ковальчук. Гурт «Друзі» подарував усім святковий настрій на вечір. Довго жовкинці танцювали і веселилися. Доки радіють, веселяться люди – доти живе село.

Ольга ПЕШКО