Арт-медіа Полісся - Enter your slogan here

Колись мами привели сюди своїх синочків. Тут їх навчали науці та любові до коханої і Батьківщини. Звідси, зі шкільного подвір’я, юнаки пішли у самостійне життя. І їм, як і їхнім  прадідусям та дідусям, доля  записала у Книгу життя війну. Прадідусям – Другу світову. Батькам – Чехію та «Афган». А їм, таким ще молодим, 20-30-літнім, поставила на вибір: Незалежність і Воля Держави або – «вічноштокання» з-під путінського каблука.

 Сімнадцять юнаків із села Озеро стали заручниками цієї війни, воїнами АТО. Проти них, наших хлопців із села Озеро та з усього району, благословив російських загарбників «блаженніший патріарх» Кирилл. З милості Путіна і Кирилла наші хлопці сьогодні сидять в окопах і холодних бліндажах на Сході. І всі вони, зібравшись в Озерській ЗОШ на День Покрови та з нагоди Дня захисника Вітчизни, ніяково  почувалися, бо вже бачили нову війну. Її нічим не закриєш. І вона вимагає нового бачення, нового світогляду, бо на нашу землю зазіхнув старший брат на ім’я «росіянин».

Рідна школа зібрала своїх соколят. Посадила на першу лаву, уважила і гречно-гречно вклонилася кожному. Її, школу, можна назвати  по-громадянськи активною, і вона занесла в історію Озера, у шкільний музей, імена всіх 17 воїнів АТО. Їхні фото – поруч зі знімками воїнів-інтернаціоналістів та фронтовиків Другої світової війни. Тоді, у 1941 році, з села Озеро мобілізовано 152 жителі, з яких 51 так і не повернувся на рідний поріг – загинув на фронті. Пам'ять про них досі  бережуть школа і село…

Ось чому у нове свято, в День захисника України, в Озерській ЗОШ панувала  урочиста атмосфера. На імпровізованій сцені – вітання  воїнам АТО, захисникам України. Клопочуться директор закладу Марія Чашка і її заступник Катерина Мороченець. І в перших рядах – винуватці торжества. Василь Шикало здійснював службу у 24-й механізованій бригаді. Боронив Стічне, Дачне, Новопавлівку, Новоточівку, Авдіївку. У складі 24-ї механізованої бригади обороняли Лисичанськ та село Кримське Олег Семенчук і Олег Слобода. Боронив від ворога населені пункти Піски, Водяне, Опитне у складі 93-ї окремої механізованої бригади Василь Колода, а біля міста Попасна та  в Дебальцево, у 128-й артилерійській гірській бригаді, – Петро Мороченець. З пам’яті  Сергія Бадиги ніколи не зітруться оборона Савур-могили, Донецького аеропорту, міста Краматорська, які він захищав у складі 79-ї Миколаївської десантної аеромобільної бригади. А Геннадій Саврук здійснював службу у 30-й Новоград-Волинській механізованій бригаді і пізнав «красоти» гібридної війни під Дебальцево; Олександр Мороченець пройшов пекло війни у складі 146-го ремонтного полку ЗСУ біля міста Сватово, а Михайло Мороченець ніс службу у складі зведеного загону Волновахського  міського відділу міліції Донецької області. Обороняючи місто Маріуполь, воював Юрій Босик.

Яскраву сторінку вписала у свою долю і в долю Вітчизни героїня, уродженка села Озеро, військовий хірург Галина Волосячик. Під час штурму «зеленими чоловічками» з Росії української військової частини вона перебувала у Кримському місті Бельбек. У цій війні втратила свого чоловіка, який захищав Україну на Сході. І сьогодні Галина Волосячик несе  службу на рубежах української землі.

В Артемівскому госпіталі бореться за кожне солдатське життя призваний Кузнецовським військкоматом лікар-офіцер Василь Босик. У зоні АТО перебуває старший прапорщик Олег Савонюк, а в складі 81-ї аеромобільної бригади у місті Костянтинівка на Донеччині – Микола Савонюк. З батальйоном «Горинь», пройшовши Маріуполь і Краматорськ, повязав свою воїнську долю Віктор Долінчук. Нині він несе службу у Світлодарі на Донеччині. А Сергій Павлюк стоїть на варті Вітчизни у складі 80-ї Львівської аеромобільної бригади.

Всім їм силами учнів та педагогів дано прекрасний і незабутній концерт. І не одна сльоза обпекла щоку слухачам. Плакали матері та бабусі юнаків, які нині служать в АТО.

 Та найбільше запам’яталися скупі посмішки воїнів, які повернулися з тієї гідридної війни і їхнє ще бідне літнє вбрання, особливо взуття. Це говорить, що до зими всіх колишніх воїнів треба одягнути та взути, подбати, щоб у їхніх домівках було тепло. Це – турбота місцевої влади. А школа все, що змогла, зробила. Напередодні школярі провели ярмарок – і вторговані майже 8 тисяч гривень підуть на допомогу землякам, що воюють на Сході. На кожному картонному ящичку діти  написали «Озеро, школа» і вклали цукор, чай, каву, печиво, цукерки та свої малюнки з побажаннями «Повертайся, солдате, додому живий!».

Від спонсорів та меценатів, зокрема групи Яковецького, сільських торгточок та місцевих жителів, директор школи вручила винуватцям торжества подарунки. Начальник райуправління освіти, молоді та спорту Наталія Сакова, інспектор-методист управління освіти Анатолій Бірюк та методист цього ж управління Марія Ошурко  привітали воїнів та свого колегу, вчителя  фізкультури Кідрівської ЗОШ Сергія Бадигу, який теж служив в АТО,  і  вручили йому відзнаки однієї з громадських організацій. До їхніх привітань приєдналися колеги з Кідрівської ЗОШ та місцеві вчителі

Не  забули на вечорі-зустрічі і про волонтерів. Волонтери  Вадим Чашка, Михайло Слобода (пресвітер місцевої громади ХВЄ), Віктор Семчук  та Тарас Міщеня здійснили 12 поїздок  у зону АТО. На черзі – ще одна. І своїм «бусом» повезе передачу з рідного краю служивим та школярам  Донецька і Луганська  житель села Кідри  Сергій Кібиш. Усе село здає харчі й овочі воїнам АТО. Адже війна ще не скінчилася. І про це нагадали ведучі Іван Кладько  та Ганна Слобода.

Галина ТЄТЄНЄВА.

На фото автора – вечір-зустріч  з воїнами АТО