Авторизація

HomeНовиниВ РайоніВеличне свято зі сльозами на очах (+фото)

Величне свято зі сльозами на очах (+фото)

( 0 Votes )

Хто б подумав, що тінь забуття торкнеться районної мотоестафети? На жаль, торкнулась: у владних кабінетах всерйоз замислилися над доцільністю цього заходу. Унікальність, популярність, повчальність — усе поступається бажанню зекономити на святі. І лише громадськість не розділила такого песимізму. На сайті «polissya.net» пройшло опитування, і стало зрозумілим справжнє ставлення володимирчан до Дня Перемоги та присвяченої йому мотоестафети.

43 відсотки респондентів однозначно підтримали цю патріотичну акцію. А ще понад 36 відсотків опитаних залишилися вірними Дню Перемоги, хоч і збайдужіли до мотоестафети. Їхні думки відіграли значну роль, коли вирішувалося, як відзначати в районі Великий День нашої історії. 

СВЯТКУВАННЯ Дня Перемоги – це момент істини, адже, озираючись у минуле, ми оцінюємо сучасність. Свято Перемоги уособлює силу єдності, яку в роки війни продемонстрували народи Радянського Союзу і країни антигітлерівської коаліції. На жаль, доводиться чути, що серед політиків з’явилися «бухгалтери», які ділять Перемогу над фашизмом «за питомою вагою національностей». Їм цікаво, який процент у Перемозі російської, української, казахської, грузинської, узбецької крові. І їм байдуже, що нацизм долали не окремі народи і держави, а їх непорушна єдність у годину небувалої небезпеки.

Чи засвоїли ми урок війни? Відповіддю стала, очевидно, й цьогорічна мотоестафета Володимиреччини – подія не тільки вражаюча, але й масштабна. Серед її учасників – голова райради Василь Ковенько, голова РДА Володимир Хоружий, селищний голова Олександр Осмолович, голови обох ветеранських організацій Іларіон Дяк та Сергій Бачинський. І промовляючи зі святкової трибуни, промовці виразили й власну оцінку 70-річчя Перемоги.

Мусимо пам’ятати, хто сімдесят троків тому боронив наше майбутнє і віддавав життя за нас, переконаний голова РДА Володимир Хоружий. Ці люди воювали на різних фронтах, інколи під різними прапорами, але їх об’єднувала боротьба за свою Батьківщину, за краще майбутнє. «Ніхто не має права монополізувати перемогу над нацизмом, а тим більше використовувати її для апології своєї імперської політики! Ця перемога – спільний здобуток всього прогресивного людства, антигітлерівської коаліції та народів колишнього Радянського Союзу», – процитував голова РДА слова Президента України Петра Порошенка і вже від себе зазначив: пам’ятаючи події минулої війни, маємо зробити все, щоб вона не повторилась, коли ж потрібно, «ми готові і зараз захищати наші землі, наші родини».

Не деталізуючи війну з фашизмом, Володимир Іванович торкнувся східноукраїнського збройного конфлікту. «Наш святий обов’язок – підтримати, зателефонувати, допомогти їм», – зазначив він стосовно воїнів АТО.

Представник Організації ветеранів України Іларіон Дяк нагадав, що учасницями Другої світової війни стали 72 країни і 80 відсотків земного населення. В Україні майже повністю були зруйновані промисловість, сільське господарство, понівечено міста і села, а національне багатство скоротилося на 40 відсотків. За Україну загинули 3,5 мільйона чоловік. Поліг і кожний шостий наш співвітчизник. А з 8 тисяч фронтовиків, яких дала Володимиреччина, 2 тисячі не повернулися з війни, кожний п’ятий став інвалідом. Та попри це, відзначив Іларіон Трохимович, то був час всенародного подвигу, тож і через століття нащадки пишатимуться мужністю, відвагою і патріотизмом захисників Батьківщини.

Важко говорити про наслідки минулої війни, й особливо важко робити це тим, хто її пережив, зазначив представник Всеукраїнського об’єднання ветеранів Сергій Бачинський. На його переконання, комуністична влада «розділила на два непримиренних табори воїнів Червоної армії і воїнів УПА», хоча вони «однаково боролись проти німецьких окупантів». За словами Сергія Федоровича, війна не стала належним уроком для людства, інакше б не  появився «новий фюрер», який прагне «світової гегемонії» (так промовець торкнувся нинішніх трагічних подій на Сході України). Що ж стосується переможців фашизму, то він високо оцінив їхній патріотизм і жертовність:  саме вони «врятували світ від коричневої чуми і людство – від поневолення».

Проникливо виступив юнармієць Володимирецького колегіуму Ігор Мельник. Загалом же з почутого випливало: свою історію треба знати, але тільки знаття замало. Суперечливі моменти минулого мають залишатися для дослідників. Для активного вжитку з історії треба брати тільки те, що об’єднує.

СВЯТКОВО уквітчана колона рушила маршрутами пам’яті і ратної слави. Тут же, на майдані Пам’яті, проводи мотоестафети продовжились урочистою ходою. Це був і святковий міні-парад, на якому карбували крок шкільні юнармійці, і Марш миру, учасники якого несли гігантський синьо-жовтий прапор, виголошували здравиці і запускали у небо барвисті повітряні кульки. Застрільник цієї ефектної ходи – районний колегіум. Але цьогоріч його підтримали Володимирецьке ВПУ-29, Володимирецька ЗОШ №1 та Володимирецький НВК.

Свято вражало, зворушувало і – змушувало замислитися.

Не одного, мабуть, збентежило, що мотоестафета вже не вперше обходиться без Прапора Перемоги. Дивувало й те, як акуратно промовці уникають назву «Велика Вітчизняна війна». Але якщо радянсько-німецька війна не була «вітчизняною», то що ми так жертовно боронили перед лицем смертельної загрози? А якщо не була «великою», то чом розтягнулася майже на чотири роки, увінчавшись вражаючими подвигами і небувалою платою за перемогу? Адже Австрію і Чехословаччину фашизм поневолив без єдиного пострілу. Польщу подолав упродовж двох тижнів. Данію, Норвегію, Люксембург, Нідерланди і Бельгію – за якийсь місяць. Майже так само – Францію, Югославію і Грецію. І лише відкривши Східний фронт, фашисти відчули, що таке справжній опір. Тут, на Сході, на цій великій війні, вони і знайшли поразку та свій безславний кінець.

Декому не хочеться дивитися правді в очі. Інколи робити це страшно, а бува – й небезпечно. Але вся історія світу – якраз во ім’я правди-істини, і в історії треба вчитися не повторювати помилок. Тож дивімося правді в очі, не кліпаючи, не каламутячи відстояну воду пережитого і не топчучись чобітьми по совісті…

А КОЛИ вечір позолотив землю прощальним промінням, на майдані Пам’яті знову завирувало людське велелюддя. Я роззирнувся по земляках-володимирчанах – і здалося, що на зустрічі мотоестафети їх мало що менше, ніж було на проводах. З людських настроїв відчувалося, як багато значить для селища День Перемоги. Бо ж і діток вели з собою, і мам-татусів вабив не запах святкового короваю, а незрівнянний духовний «аромат» свята (до речі, коровай був чудовий! відчувалося, що з добрих і вмілих рук!).  

Знову довколишніми вулицями розлився звуковий салют скрашених прапорами автомобілів. Знов у піднебесся поривалися барвисті повітряні кульки. І з трибуни лунали слова щирої вдячності учасникам мотопробігу, виголошені очільникамии району і селища. Зворушувала радість, з якою всі, кому пощастило з короваєм, уплітали  за обидві щоки Святий Хліб Перемоги. І хотілося побажати цим заклопотаним, стурбованим і попри все – добродушним людям: «На здоров’я! На щастя! На добробут і мир в Україні!».

Тріумфом перемоги і смутком за мільйонами обірваних війною життів бриніла мідь духового оркестру. Людська ріка усе потужніше розливалася перед імпровізованою естрадою. Розпочався святковий концерт. І на грудях у десятків володимирчан полум’яніли червоні маки – чи то символ пам’яті та любові до переможців фашизму, чи то знак кулі, з якою замість дружин і коханих зустрічалися солдати тієї великої немилосердної війни…

 
 
 
 

 

Олексій ГОРОДНИЙ.

фото автора

 

ДНІВ ТИХ СЛАВА НЕ ПОМЕРКНЕ…

– Мотоестафета – остання, прощальна? Це правда?

– 49-а. Хай би була й 50-та…

– А що ми показуватимемо дітям? Куди їх водитимемо?

– І чому мотоестафета остання? 9 травня ще ніхто не відміняв. Можливо, нова влада і на той рік так гарно все організує…

– Накладно. Організація дорога. З кожним роком все дорожчає…

– Ми приїхали у Володимирець у 80-х роках. І жили набагато бідніше, але які гарні мотоестафети проводилися…

– Молодці, таку трибуну зробили… І лавочки поставили…

– Бач, малий хоче водички?

– Та он за « Швидкою допомогою» «Общипит» ще з вісьми годин торгує і печивом, і водичкою, і ковбасою з хлібом…

– А що «польова кухня» тут робить?

– Та це профтехучилище юшку привезло і акцію проводить… Он які гарні червоні маки пропонують…

– І біля музичної школи теж «атрибути» свята продаються – повітряні кульки, квіти, сердечка і червоні маки – символ цьогорічної мирної весни в Європі. Мирною, якби не війна на сході.

От і переплелися дві події, дві війни…

У Половлях ведучий мотоестафети, представник РДА Анатолій Рижий та сільський голова Раїса Касюдик, вшановуючи пам’ять про ветеранів Другої світової війни, уклінно подякували всім, хто сьогодні стоїть на захисті рубежів України. Зокрема – матері воїна АТО Миколи Бортника.

Красносілля і Зелене схилили голови перед всіма загиблими, що не повернулися із полів війни. Сільський голова Ніна Ковальська, називаючи ім’я останньої вдови села із числа вдів Великої Вітчизняної, назвала Агрипину Нестерчук і передала через рідних подарунок. Також вона попросила присутніх прилучитися і допомогти по своїх можливостях і совісті воїну АТО Володимиру Петрині. Взяв слово і священик красносільського храму отець Андрій, який згадав всіх 200 чоловік із села Печонки (нині Красносілля), що боронили свою землю.

Радижево теж активно зустріло мотоестафету. Секретар Хиноцької сільради Микола Шеліган та сільський голова Вікторія Мартишевська відкрили мітинг, приурочений 9 Травня, і схилили голови перед пам’ятною стелою й хрестом, символом пам’яті полеглих у тій страшній борні. Наймолодші жителі Радижева прочитали літмонтаж і поклали із представниками мотоестафети квіти до підніжжя вічної пам’яті.

У Хиночах зібрався люд біля обеліска, до якого не заростає стежка із 1965 року. Голова ветеранської організації Марія Макарчук згадала у своєму виступі всіх учасників двох фронтів, і радянських, і українських, і воїнів-афганців (один уже помер), і назвала поіменно всіх шістьох молодих односельчан, що в АТО чатують ворога.

Степангород показав свою масовість і підготовку. Школа і мотоциклісти тут були на висоті. Сільський голова Віталій Іваненко, як реквієм, зачитав прізвища земляків, котрі у роки Другої світової були мобілізовані на фронти, боролися за незалежність нашого краю. А сьогодні, вже їх внукам довелося зустрітися із загарбником, воювати в зоні АТО.

Село Луко – маленьке село Воронківської сільради. Але і тут йде своє життя, і бережеться пам’ять про полеглих та спогади про ті страшні дні. Зазвучав Гімн України – і всі люди, дорослі і маленькі діти, що сиділи на лавочках навпроти виступаючих, гідно встали. І ця увага пройняла серце. Повага до Гімну, повага до Держави. Це – повага до себе самого. Підійшла мати покійного військовослужбовця В. Лайчука – жінка шукає правди…

А У Великих Телковичах пам’ятний обеліск поряд зі школою. Тут проводилися лінійки і Дні пам’яті. Старшокласники впорядкували територію біля обеліска. А сьогодні тут знаменна подія – зустріч 49-ї мотоестафети, присвяченої 70-річчю Перемоги над фашизмом.

Представник мотоестафети і РДА Вадим Друзь після урочистої церемонії особисто привітав ветеранів війни Івана Захаровича Масла і Пилипа Прокоповича Блищика. Від імені громадськості села сільський голова Віталій Репетуха передав фронтовикам по чотири подарункові пакети та гроші в конвертах від місцевих підприємців. Приємно спостерігати картину, де не на словах, а на ділі шанують своїх ветеранів.

Далі наш шлях лежав на Воронки, а ведучий маршруту Анатолій Рижий з колегами провели вшанування пам’яті полеглих у 1939-1945 роки в селах Біле, Новосілки та Малі Телковичі.

У Воронках молодь вітала мотоестафету квітами бузку. Ними геть закидали автомобіль ДАІ Олега Кнівця. Мітинг пройшов оперативно, згідно регламенту. Сільський голова Леонід Хомич приєднав до слів пам’яті і слова подяки всім, хто організовує такі заходи, хто уважив його село, і склав пошану тим хлопцям, хто сьогодні боронив і боронить рідний край в АТО. Треба відзначити, що саме в момент мотоестафети місцеві культармійці сільського будинку культури вели концерт – дві години пісні фронтових доріг…

 
 
 
 
 
 
 
 

 

Галина Тєтєнєва

На фото автора: фрагменти мотоестафети. 

 

Коментарі   

 
+6 # Володимир Хоружий 12.05.2015, 19:28
"Олексій Городний: Хто б подумав, що тінь забуття торкнеться районної мотоестафети? На жаль, торкнулась: у владних кабінетах всерйоз замислилися над доцільністю цього заходу. Унікальність, популярність, повчальність — усе поступається бажанню зекономити на святі. І лише громадськість не розділила такого песимізму. На сайті «polissya.net» пройшло опитування, і стало зрозумілим справжнє ставлення володимирчан до Дня Перемоги та присвяченої йому мотоестафети."

Звичайно, автор Олексій Городний має право на свою точку зору щодо історії прийняття рішення про проведення чи не проведення мотоестафети, але хотілося б, щоб викладення даного матеріалу було більш правдоподібне.

Для цього можна просто поспілкуватися із головою РДА чи райради, чи хоча б з депутатами. Можливо під час спілкування і вияснилося б, що голову РДА звуть Володимир, а не Валерій.

Тому надаю деякі уточнення. Якраз у владниих кабінетах і не замислювалися про "доцільність цього заходу". Це питання декілька разів обговорювалось на президії районної ради. Більшість членів президії висловлювали думку про преведення мотоестафети, а тим більше Дня перемоги.

Але від депутата райради надійшла пропозиція щодо недоцільності проведення мотоестафети або перенесення її на День незалежності.

Було запропоновано провести опитування на даному сайті і президія остаточно впевнилась що це свято потрібно, про що було прийнято рішення: 5 - "за", 1 - "проти", 1 - "утримався".

Дуже вдячний володимирчанам за активну участь. На вечірній зустрічі мотоестафети я висловив надію, що ця мотоестафета не остання. Принаймні, якщо це буде залежати особисто від мене.

P.s. Щодо економії, то справді економили і будемо економити. Бо це гроші платників податків. Але, я думаю, що від цього свято не втратило своєї привабливості.
Відповісти
 
 
+1 # Pepko 12.05.2015, 20:52
Так Валерієм вас Городний назвав, а не Тєтєнєва.
Стаття з двох частин, від двох різних авторів :)
Відповісти
 
 
+1 # Володимир Хоружий 12.05.2015, 21:15
Вибачте, виправив.
Відповісти
 
 
-5 # Гість 13.05.2015, 07:24
З помилок починаємо...
Відповісти
 
 
+5 # Pepko 13.05.2015, 08:59
Ну, але ж добре, що помилку знайшли і виправили, хіба не так?
Відповісти
 
 
+14 # Гість 12.05.2015, 19:59
Ой поміняють мабуть скоро тьотю Галю на Свєту Фе.Ще раз проти шерсті погладить і капец. :P
Відповісти
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 51 гостей на сайті