Арт-медіа Полісся - Enter your slogan here

Cаме так заявлено на батьківських зборах, які відбулися у Більськовільському НВК. Але цьому передували ряд подій, що стосуються роботи школи і її колишнього директора С.В. Бурачик.

Кілька місяців тому, враховуючи побажання педагогічного колективу, рішенням сесії сільської ради від 25 червня цього року роботу директора школи через недоліки у навчально-виховному процесі визнано «незадовільною». Відтак з’явився наказ про її звільнення з посади і призначення т.в.о. директора школи А.М. Колодія.

Не погоджуючись зі своїм звільненням, Світлана Володимирівна звернулася до суду. І районний суд, виявивши певні порушення законодавства, відмінив наказ про звільнення С.В. Бурачик і поновив її на посаді.

Оця суддівська ухвала й викликала обурення як у трудовому колективі навчального закладу, так і серед батьків.  Зібравшись на профспілкові збори, трудовий колектив, як повідали мені учасники зборів, 44-ма  голосами проти шести висловився за те, щоб школу очолював О.М.Колодій. «Тільки при ньому ми стали чогось варті, – стверджували педпрацівники. – Нарешті ми отримали можливість нормально проводити навчально-виховну роботу і не хочемо повертатися в минуле».      

А вже наступного дня батьки школярів зібралися у школі, щоб висловити своє ставлення до змін, які тут відбуваються. На збори вони запросили начальника управління освіти і молоді райдержадміністрації Анатолія Рижого, голову райкому профспілки працівників освіти Віталія Друзя і сільського голову Сергія Жмурака. І лиш Світлана Володимирівна з якихось міркувань на збори не прийшла.

Вислухавши очільників освіти та села про їх ставлення до ухвали суду, виступаючі  одноголосно висловилися проти поновлення С.В. Бурачик на директорській посаді. Вони заявили, що не пустять дітей до школи, якщо директором не буде Олександр Колодій, і просили передати їхні вимоги районному начальству. «Ми хочемо, – заявили вони, – щоб нас почули і прислухалися до нашої думки».

Уже по закінченні зборів я поцікавився ставленням учнів 9-11 класів до цієї конфліктної ситуації. Відповідь була однозначна: вони підтримують позицію своїх батьків.

Скажу відверто: за свою багаторічну роботу в системі освіти я вперше побачив таку велику прірву між колективом і керівником. Це ж як потрібно було працювати, щоб не заслужити жодного хорошого слова в свою адресу ні від колективу, ні від батьків, ні від учнів? І все ж, хочеться вірити, що здоровий глузд переможе і, вже як учитель, Світлана Володимирівна порозуміється з трудовим колективом, а також з учнями і їхніми батьками. А ще склалося враження, що, закінчившись, збори залишили багато запитань, на які хочуть почути відповідь члени трудового колективу, учні школи, їхні батьки та, власне, і сама Світлана Володимирівна.   

Петро АСАУЛЕНКО,

наш громадський кореспондент.

Фото автора.