Авторизація

HomeНовиниУ ВарашіКоні, як дельфіни, лікують серце і душу…(+фото)

Коні, як дельфіни, лікують серце і душу…(+фото)

( 2 Votes )

– Мисль завести коней не покидала мене з дитинства. Мої батько та дідусь були потомственними і знатними конярами, – розповідає засновник Кузнецовського конезаводу Володимир Коровкін. Я виріс серед коней. Годков шість було, коли мене посадили верхи на коня. Дідусь Алєксандр Ніколаєвіч передавав свої знання. Ми не були колхозніками, та я водив коней в нічне, купав їх на річці. Доводилося й лікувати лошадок. Так я познайомився із цими благородними тваринами, які супроводжували мою родину все життя.

Я народився на заїмці, в 6 кілометрах від відомого старого села Палєх, що в Івановській області. Палєх – скарбниця іконописців і художніх справ майстрів. Це про нього, про історичний Палєх описав письменник Алєксєй Толстой у своєму творі «Петро Перший».

Рідних моїх розкулачили. Мама померла. Батько воював на фронті. Був поранений. Маму замінила дуже добра жінка Аполлінарія Федорівна, моя мачуха. Після закінчення інституту мене життя скрізь кидало – такий був час. Рідні переїхали у сам Палех, бо там були досить хороші лікарі. І коли я повертався із похорон мачухи, побачив табун прекрасних коней. Вони довго стояли у мене перед очима. Років три носив я ідею створення конезаводу. Поділився нею із Володимиром Чудіновим…


 

– Мінуточку, – перериває розмову почесний директор РАЕС Володимир Коровкін. – Ось мені принесли матеріали по конезаводу. 8.10.1999 року я підписав наказ, де передбачили у штатному розписі ветеринара, інструктора, директора, доглядачів. Вони молодці, докупили два маленьких поні, щоб діти Кузнецовська могли з ними погратися, помити і почистити. Добудували сховище – навіс для сіна і кормів. Самі працівники коне заводу і сіно косили, і утримували тварин. Я дуже вдячний їм за це.

У вихідні на спеціальний показовий майданчик виводять коней і діти мають змогу їх бачити енергійними і дружелюбними. Я сюди свою внучку Дарину водив. Всі діти у захваті від цих великих і красивих тварин.

– Володимире Олександровичу, у вас був улюблений кінь?

– Так. У мене був дуже хороший кінь – Бродяга. Невідомо з яких причин він не так давно відійшов. Його не стало…

– До слова, чим ви зараз займаєтеся?

– Я працюю заступником голови Громадської ради при Міністерстві енергетики України. А вам раджу звернутися до Володимира Сергійовича Чудінова. Він всю історію про наш конезавод зібрав. Мав мені на днях принести всі матеріали, щоб я проглянув…

…Як їхати на Кузнецовськ, в бік Старої Рафалівки, справа побачите вказівник – «Кінно-спортивна база ВП «Рівненської АЕС». Це і є конезавод. Вже згори можна спостерігати за всім, що робиться на території спортбази.

Нас зустрічає директор закладу Олександр Галадюк, колишній голова колгоспу. Одягаємо халати. При вході у стайню витираємо ноги і оглядаємо мирне господарство. Десять статних коней і двоє маленьких, як Коник-Горбоконик, поні складають кінське містечко. У стайні з десяток дітей. Знайомимося. Учні кузнецовських шкіл і гімназії. Дівчатка і хлопчики старанно миють та вичісують своїх граційних друзів, прибирають стайню.


 

Ось інструктор по кінному спорту Віталій Сидорчук дає добро перший трійці юних наїзників зайняти позиції. І продовжує розповідати:

– У нас тренується дві групи по 15 дітей. Батьки сплачують абонементні 20 гривень і дитина має право спілкуватися з твариною до чотирьох годин. Ще одну групу складають дорослі. Їх у нас 12. Разом зі мною по черзі проводить тренування інструктор Олена Краєвська. Тварини у нас, як бачите, доглянуті, нагодовані. За ними ведеться постійний ветеринарний нагляд…

Інструктор дає команди. Юні наїзники намагаються суворо дотримуватися і відстані між тваринами, і виконання поставлених завдань. Діти цілують своїх великих друзів, які синхронно виконали наставника наказ.

Коні… Вони були першими помічниками людини, кінь – товариш і брат господаря. Коні виконували більшу частину сільськогосподарських робіт. Машини та механізми витісняють їх із суспільного життя. Та кінь, відданий кінь, все ж залишається головним у господарстві на селі.


 

Учені знайшли аналогію між кіньми та дельфінами. Виявляється, дельфіни у воді, а коні на суші мають здатність лікувати людський організм від генетичних невиліковних хвороб.

– У нас померла мати. І батько дуже засумував. Зліг. Ми вже надії не мали, що він підніметься. Тож добрі люди пораяли купити батькові … коня, – розповідає син Микола. – «Якого коня ви ще видумали. Діду за 70 літ!» – резюмували родичі. Та я купив коня і бусом завіз у сусідній район. Нашому діду 95. Не дід, а кінь батька обслуговує, бо ходити вже ніяк не може. А от Аркана запряже. На віз викарабкається, і коник куди хоч його завезе. І до крамниці, і до медпункту, і в сусіднє село у Дім молитви. А сіно ми всі разом для Аркана косимо…

– Я вам ще таку історію розкажу, – продовжує тему ветеринарний лікар Іван. – Є одна багатодітна родина. У них 5-те дитя родилося тяжко. Лікарі сказали, що у немовляти ДЦП і краще таку дитину залишити в лікарні. Та батьки забрали дитя. І, як вже у багатодітній сім’ї, старші дітлахи почали його за собою тягати. Придумали: на кобилку верхи посадять, прив’яжуть, а самі бігають, граються. Кобилка мудра, по двору ходить, дитину возить. Вже той хлопчик почав ручками за гриву триматися. І сам просився, щоб його на тварину висадили. Словом, довготривале спільне перебування дитини і тварини дало небачений результат. Хлопчик почав гарно правильно сидіти. На диво – вимовляти букву «Р», слова і вже у три роки вільно (правда, як качечка) ходити своїми ніжками та говорити. От вам і коні, от вам і іпотерапія…

Не все вимірюється копійкою. Є речі, які оцінити у грошовому еквіваленті неможливо. До таких відноситься стан людської душі, як радість, краса, піднесений настрій. За ці неоціненні категорії, які дарують людям коні, дякуємо тим, хто їх утримує. Кузнецовці дякують Володимиру Коровкіну за втілену його дитячу мрію – коне завод.

Коні, які віддані людині тисячоліттями, перетворюють будні на свята і лікують душі.

Галина Тєтєнєва

Фото автора. Фрагменти буднів на конезаводі.

 

Коментарі   

 
+2 # Гість 18.08.2015, 16:04
Очень інтересний материал.Тьотя Галя,Ви как всегда на коні(педальном) .Радий что Ви всегда с намі.
С уважением к Вам, ВЕСЕЛИЙ КІТ ВАСЯ.
P.S.Мінуточку!Ж ду нових Ваших цікавих оповідок (з рекламою прошу не турбувати). :-)




















с большим уважениєм
Відповісти
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 52 гостей на сайті