Авторизація

HomeНовиниОфіційно50 років потому: зустріч випускників Городецької ЗОШ

50 років потому: зустріч випускників Городецької ЗОШ

( 1 Vote )

Червень буяє різнотрав'ям. У школах закінчуються іспити, незабаром – випускний.

А ми в цьому червні зустрічаємо свій 50-й ювілей з дня закінчення школи і збираємося на свою, уже не першу, ювілейну зустріч.

Ми, перші випускники Городецької середньої школи 1967-68 навчального року, поспішаємо вузькою доріжкою, впізнаємо один одного, жартуємо, кепкуємо, плачемо і сміємося. Така вже наша зустріч аж через 50 років. До цього було 10, 20... 40... Ми не забували ніколи про рідну школу, друзів, приїжджали на ці зустрічі завжди всі, хто міг.

2018 рік – ювілейна дата не тільки для нас, а і для школи також. З ювілеєм тебе, рідна школо, рідне село, дорогі випускники 2018 р. Городецького НВК! Вітаємо вас!

50 років... Для людини – це ціле життя, для школи – одна із дат.

У далекому 1966 році у Городці було відкрито середню школу, а ми тоді першими переступили поріг 9-го класу. До цього наші старші брати і сестри, щоб здобути середню освіту, ходили в Антонівську середню школу за 4-6 км від рідного дому. Батьки були дуже раді, що нарешті цегляне приміщення добудовано, і їхні діти не будуть в мороз, у дощ, холод і спеку долати пішки багатокілометрову дорогу до Антонівки.

Отож, ми – дев'ятикласники, а потім – і перші випускники Городецької середньої школи 1967-68 навчального року.

Народилися ми у далекому 1951-у. Це повоєнні роки нестатків і бідності. Наше дитинство – це полотняні торбинки для підручників, кирзові чобітки, благенькі одежини та ватяні "куфаєчки", які спроможні були купити нам наші батьки. Перше чорнило з бузини, чорнилки-невиливайки і ручки з пером "зірочка", яким ми старанно виводили свої перші палички, літери та цифри.

Пам'ятаємо своїх перших учителів з Городця, Сваринь, Веліхова: Варвару Прохорівну Шерихору, Марію Іванівну Римарчук, Надію Ананіївну Кривко, Катерину Василівну Левицьку.

Училися спочатку в різних хатах по всьому селу, бо нової школи ще будувати і не починали. У середніх і старших класах працювали одночасно ще й у колгоспі: пололи буряки, рвали льон, хміль, чистили зерно на току на літніх канікулах, збирали картоплю, жолуді у лісі...

Нас випускників – 2 класи, 49 чоловік. Всі любили і поважали своїх наставників. Особливою любов'ю і повагою користувалася Настя Іванівна Чернявська, наші класні керівники Тамара Людвігівна Матеранська і Віктор Миколайович Тесля.

Крім уроків у школі ще працювало багато гуртків: хоровий, драматичний, танцювальний, спортивні та технічні... Тож не обходились сільські свята без концертів, у яких і педагоги не були осторонь. Запам'яталися учитель української мови і літератури, керівник хору Аркадій Якович Ушкевич, подружня пара Данішевських, що давали "лиха закаблукам"... Хором керувала Ольга Іванівна Кривко, Василина Микитівна Моцик... А як гарно грав на баяні Володимир Микитович Моцик, беручи участь у всіх наших концертах та шкільних вечорах!

Ми були молоді, не лінувалися вчитися. Як раділи у 1966 році після відкриття середньої школи, коли до нас приїхало багато нових, молодих учителів! А ще у селі (в колгоспній конторі) з'явився перший телевізор.

Наш директор, Микола Антонович Чепурний, випускаючи нас і вручаючи першу золоту медаль школи Борису Ярмошику, тоді у далекому 1968 говорив так: "Ви – мої перші випускники Городецької середньої школи. Пам'ятайте про це. Адже перший випуск, як і перша любов, – незабутні". Хочеться вірити, що це так.

Шановний Миколо Антоновичу, вітаємо і ми вас. Хай Бог посилає сили, здоров'я, наснаги жити і радіти життю ще довгі роки.

Цьогорічна зустріч 2018 року і радісна, і сумна. Бо більшість учителів, які приїжджали на наші ювілеї, відійшли в інші світи. Немає вже й багатьох однокласників. Та все ж зібралося нас 19 чоловік.

 

 


 

Ми вітаємо всіх: тих, хто хотів, та не зміг приїхати і тих, що могли, але не захотіли. Усіх пам'ятаємо, усіх згадали. Від щирого серця бажаємо, щоб на цьому етапі шляху, який нам ще подарує доля і Бог, ми були здоровими, хай сум за молодістю і літами буде тільки світлим, а осінь нашого життя буде доглянутою і щедрою на любов рідних і близьких.

Дуже всі вдячні, що приїхала до нас на зустріч вічно молода, діяльна, щира та весела наша колишня вчителька фізкультури Стефанія Дмитрівна Гафтко.

Сподіваємося, що на свої ювілеї приїдуть ще і 2-й, 3-й, 4-й випуски Городецької середньої школи. Тож нехай привітнішою до вас, ніж до нас, буде Городецький НВК, зокрема, адміністрація закладу.

Ми, як і більшість випускників усіх випусків, звичайні люди, які все своє життя тяжко працювали водієм чи вчителем, медиком чи продавцем, колгоспником чи робітником на заводі. Не маємо високих посад і звань. Ми жили, трудилися все своє життя, народжували і піднімали дітей, будували будинки, саджали квіти і сади. Тепер же, коли посріблилося волосся чи лисина на всю голову, допомагаємо своїм дітям і внукам, рідним і близьким по можливості. Хочеться, щоб якомога довше наші літа ще "на зиму не повертали".

Хай Бог береже нас усіх від зла, нехай не гинуть наші діти на війні, нав'язаній нам нашим ворогом-сусідом (діти і наших однокласників зараз захищають Україну на Сході).

Многая літа вам, наші шкільні друзі, вчителі, рідна школо і рідне село! До нових ювілеїв і зустрічей.

 Від імені всіх однокласників Надія Ляшик

 Червень 2018 р.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 38 гостей на сайті