Авторизація

HomeНовиниОфіційноКалинові мости з України у Польщу

Калинові мости з України у Польщу

( 2 Votes )

Напередодні Дня журналіста розпочався у Польщі IX міжнародний телерадіофестиваль «Калинові мости-2018», організований Рівненською облдержадміністрацією, Рівненською обласною радою, Вармінсько-Мазурським воєводством, Рівненською обласною організацією НСЖУ та Ольштинським відділом Об’єднання українців у Польщі.

«Калинові мости» – польсько-український фестиваль телерадіопрограм, головна мета якого налагодити зв’язки між сусідніми державами й показати українцям переваги вступу до Європейського Союзу на прикладі Польщі. Майже 40 журналістів (переважно зі Сходу, Центру та Півдня України) стали його безпосередніми учасниками в Ольштині, серед них – і телевізійники та радійники з Рівненщини.

Цьогоріч вперше участь у фестивалі взяли і представники інтернет-ресурсів та друкованих ЗМІ Рівненщини (зокрема, газети «Володимирецький вісник») – поки що як гості. Хоча, як запевнили організатори, наступний ювілейний фестиваль вже пройде у розширеному форматі за представництва усіх засобів масової інформації…

І поки українсько-польське журі напружено працювало, оцінюючи змістовність та професійну майстерність конкурсних матеріалів, їх автори нарешті відпочивали від нелегких обов’язків своєї професії, подорожуючи країною і розглядаючись як справжні туристи в рамках програми фесттивалю від організаторів. За це окреме спасибі Степану Мігусу, керівнику Ольштинського відділу Об’єднання українців у Польщі, і нашому колезі-журналісту Петру Мідрігану, в минулому директору Рівненського телебачення.

 

Хоча де там, відпочинок все одно перетворився на повноцінні творчі будні: записи інтерв’ю, стенд-апи, зйомки цікавих сюжетів про відвідані місця і просто хороші кадри миттєвостей ольштинського артистичного літа, які згодом ляжуть в основу хорошого фільму.

Така професія: робота як відпочинок, а відпочинок як робота. Журналісти люди неспокійні…

Отже, спершу короткий хронометраж подій і фестивальних буднів, а згодом – цикл розгорнутих нарисів про багатство вражень від подорожі «Калиновими мостами» Польщі.

Кордон перетнули швидко, годин за 4. Зміна була лояльна, тож декому з українських журналістів навіть вдалося провезти кілька бутербродів з українською ковбасою (щоправда, попереду з корчів повиїжджали напівпорожні бусики контрабандистів, і довелося трохи з ними посперечатися, а потім нахабно брати митницю штурмом).

700 важких кілометрів нічної дрімоти в автобусі – і ми вже в Александрові-Куявському, на Козацькій могилі. Тут захоронені 17 вояків дієвої армії УНР, поселених у грудні 1920 року в таборі для інтернованих осіб №6, які померли в бараках. Це символічне місце і для українців, і для поляків, адже вони пліч-о-пліч з січовими стрільцями УНР боролися проти більшовицької конармії Будьонного, що йшла на Європу.

Цьогоріч виповнилося 25 років з тої пори, як Козацьку могилу було відновлено. Тож участь в урочистостях взяли і представники духовенства, і влади та дипломатів, і місцевих українців, які живуть в Польщі. Почесними гостями стали й українські журналісти.

Другодні після знайомства з Ольштином та відвідин музею Вармії і Мазур Степан Мігус відкрив нам цілий світ української культури і мистецтв, що знаний у світі, але не в Україні.

Так, однією з непересічних постатей України і Польщі є український іконописець, філософ Юрій Новосільський. Художня манера, притаманна лише йому, настільки не схожа на класичний стиль написанні ікон і храмів, що неодноразово доводила до анекдотичних ситуацій.

В одному з українських храмів у Польщі іконописець оформив олтар у властивій йому манері (портрети без золота і пишного антуражу). Через деякий час жінки, яким робота не сподобалася, взяли пилки, вирізали олтар і віднесли його на горище, а художника прогнали. Чоловіки, яким робота митця дуже сподобалася, знесли олтар назад і поставили його на законне місце. Жінки знов запхали його на горище. І так повторилося 3 рази, аж поки жінки не отримали прочуахан і не заспокоїлися.

Нині ж роботи Юрія Новосільського зберігаються в музеях Нью-йорка (точніше, деякі з фрагментів, адже храм не перенесеш цілком у музей), прикрашають чимало християнських святинь у Польщі. В одному з таких храмів вдалося побувати і нам, поспілкуватися з парохом і на власні очі побачити щемливо-прості і тужливо-зрозумілі кожному образи великого художника…

Після офіційного відкриття фестивалю у школі з українською мовою викладання в Гурові Ілавецькому ми довго гуляли школою, слухали рідну мову, яка так милозвучно лунала з вуст учнів за добру тисячу верст від Батьківщини, розчулювалися ніжним, тремким музичним композиціям і пісням від юних артистів, спілкувалися з майбутніми випускниками і ностальгували-заздрили. Не стільки за Україною, скільки за тим, що тут, в Гурові Ілавцькому, тамтешні українці більш люблять свою Батьківщину і є істинними українцями, на відміну від декого з нас. І нехай ця любов до іконописної, історичної Батьківщини, а не сучасної буремної України, та вони пронесли її крізь століття. А ми за кілька років бачимо і виродження деяких українців в манкуртів, і справжнє відродження нації…

Далі були відвідини комплексу шкіл з українською мовою навчання в Бартошицях, неприховані сльози від пісенних українських композицій місцевих учнів, і спілкування, спілкування, спілкування…

Після візиту на територію «Вовчого лігва» Адольфа Гітлера, де на нього було здійснено невдалий замах (головна ставка фюрера «Wolfsschanze») враження трохи притупилися гнітючістю цього місця.

Проте масу позитивної енергії нам додала Мауроляндія – виставково-ігровий комплекс історико-культурних та мистецьких пам’яток цього краю, з експонатами в натуральний розмір і зразками колишньої зброї (звісно, неробочими). Ото вже набігалися й нафотографувалися в німецьких касках, з мечами та шаблями хрестоносців, за кермом бойових танків та броньованих машин і мотоциклів, на фоні літаків і гармат! Буде що згадати кожному, бо селфі-азарт ніхто й не стримував.

Вечеряли в чудовому закладі під замком хрестоносців, який «благословила» польська Ольга Фреймут для відвідин туристів.

Ольштинський аеропорт в Шиманах – це взагалі окрема тема і для розмов, і для заздрощів рівненської делегації. Збудований недавно на кошти Євросоюзу, він став справжнім взірцем аеропортів середнього класу в Європі. Але літає чомусь у Львів, а не в Рівне, хоча перший рейс на Україну планувався таки саме до нас. Чому? Риторичне питання до влади…

Те ж відчуття переслідувало нас і на ольштинському радіо і телебаченні. Відчувалося, що ми з нашими реформаціями на суспільному лише відкинули наш телерадіопростір назад ще на кілька десятків років.

Такі ж відчуття переслідували всіх і після зустрічі з представниками самоврядування міста Ольштин. До речі, в уряді і міста, і воєводства працює чимало українців, їх поважають і рахуються з їхньою думкою. Чому в Європі вони шановані  й авторитетні люди, а тут, на Україні, живуть так бідно і ніяк не можуть збудувати ту європу в себе вдома?...

До речі, не одного мене переслідувала думка, що всі чиновники сиділи за однією партою і вчилися однаковій політиці уникати гострих запитань: на моє запитання скільки поляків сьогодні виїжджають на заробітки в інші країни Європи президент міста дипломатично відповів, що в Ольштині відсоток безробіття нижчий, ніж загалом у Польщі, і складає 4,3 відсотка (тоді як по країні середній показник 6,6 відсотка).

Наступного дня після відвідин чудової гміни Святки і знайомства з війтом-українцем ми вкотре переконалися, що реформи у наших країнах ідуть по різному: у них – більш успішно, у нас – для галочки; але і в Україні, і в Польщі ніхто не рахується з думкою на місцях. Скажімо, у Польщі спочатку розбудовували систему ліцеї і гімназії на рівні місцевого самоврядування – а тепер у повітах лишають лише дошкільну та початкову освіту, а старшу школу переводять до воєводства. Тобто будували-будували, а тепер руйнують, як кажуть місцеві вчителі…

Звісно, що в цей день, на який припало свято журналістів, ми не могли сидіти в готелі й тихцем пити горілку. Широка українська душа вимагала простору, і керівник групи, співавтор ідеї проведення «Калинових мостів» Петро Мідріган пообіцяв нам сюрприз. У результаті ми всі опинилися … на ранчо. Справжньому ранчо справжнього литовського козака Януша Койріса.

Ось це, скажу я вам, справжній зразок успішного агротуризму! Просторі поля і луки, пагорби, ліси і озеро – тут очі відпочивають, а душа тішиться у спокої сільської ферми, милується просторами, гладить шовковисту шкіру породистих рисаків. А тіло тим часом дражниться з гусаками, які з-під столів випрохують ласі шматочки, відбивається від настирних кіз, які хапають тебе за пальці, вимагаючи почастунку, дихає на повні груди трунком пахучого повітря і смакує ласими шматочками печені та смажених на багатті баварських ковбасок, здобрюючи це все пінистим пивом…

А ще в подарунок українським журналістам гостинні господарі подарували просто неймовірний концерт. Це було незабутнє свято, але про деталі – згодом.

Останній робочий день був теж непростим. Спочатку участь нашої делегації у ІІ міжнародному конгресі «Прийдешність», де говорилося і про Україну та розвиток сусідських стосунків із Польщею.

Потім в Центрі освіти та культурних ініціатив в Ольштині відбулося урочисте закриття фестивалю та нагородження переможців. До їх числа потрапили і рівняни: у номінації «У дзеркалі довкілля – W zwierciadle środowiska naturalnego» звання лауреата фестивалю із врученням диплома ІІ ступеня присудили творчому колективу програми «Перехрестя правди» (керівник проекту Cвітлана Сабанюк, м.Рівне); у номінації «Єдина  Україна – БЕЗПЕЧНА ЄВРОПА – JEDYNA UKRAINA TO BEZPIECZNA EUROPA» звання лауреата І ступеня присудили творчому колективу програми «Герої серед нас. Володимир Андрушечко (Комбат Тихий)» (Галина Шепель, Рівне). У номінації «У дзеркалі довкілля – W zwierciadle środowiska naturalnego» диплом І ступеню здобув також творчий колектив програми «Ноосфера. Врятувати Устю» (автор Валентина Романюк, м. Рівне).

«Гран-Прі» міжнародного телерадіофестивалю «Калинові мости-2018» вручили творчому колективу програми «100 років революції. Полтавщина» (автор Сергій Блавацький).

У радіопросторі звання лауреата фестивалю із врученням диплома ІІ ступеня присудили творчому колективу програми «Музична толока» (Сарни, ТРК «Полісся»). Спеціальним призом Генерального Консульства Польщі у Луцьку нагороджено творчий колектив програми «Ліси полісся» (м. Сарни, телерадіокомпанія «Полісся»). Гран-прі за радіо не присуджено нікому.

На урочистостях було також презентовано громадську організацію «Бурштиновий шлях» з Володимиреччини та вручено подарунки керівнику ольштинського відділу об’єднання українців у Польщі Степану Мігусу. Завдяки його потужній підтримці в департаменті туристики і спорту маршалкового уряду Вармінсько-Мазурського воєводства досягнуто домовленостей про творчий візит делегації з Володимиреччини в Польщу на початку цієї осені.

…Фестиваль скінчився, ми в Україні, кожен у своїй редакції пишемо тексти, готуємо підводки, монтуємо відео про нашу поїздку до Польщі. Але калинові мости – то вже не просто захід, який був учора. То справжні містики дружби між нашими народами. Хтось кидав монетку в колодязь неподалік від музею Коперника, хтось зумисне щось забув в номері – але ми точно знаємо, що знов туди повернемося. Бо в далекій Мазурії нас чекають справжні друзі…

Сергій Скібчик.

Фото автора.

 

 

Постскриптум.

Ця поїздка стала можливою завдяки фінансовій підтримці нашого друга і мецената Віктора М’ялика. Щиро дякуємо вам, Вікторе Ничипоровичу, за небайдужість, за вашу роль мецената і приклад у будівництві мостів дружби і взаєморозуміння не лише між людьми, а й між народами. Нехай сторицею воздасться ваш труд! Добра і миру всім нам.

 

Галина Симха та ГО «Український бурштиновий світ» завжди підтримують ініціативи громадської організації «Бурштиновий шлях». І цього разу вони долучилися до подвижницької місії інтеграції Володимиреччини в європейський простір. Щиро дякуємо за 2 комплекти наданих книг для українських шкіл у Польщі та сувеніри для презентації нашого краю! Завдяки друзям ми долаємо кордони!

 

Дякуємо також очільниці відділу культури Володимирецької РДА Людмилі Босик за надану рекламно-інформаційну продукцію про Володимиреччину.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 80 гостей на сайті