Арт-медіа Полісся - Enter your slogan here

Інформація про виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2011 року

З 1998 року між Володимирецькою селищною радою та Печончиком Олександром Володимировичем триває спір про незабезпечення його житлом в період роботи в органах прокуратури з 20 квітня 1993 року по 04 листопада 1994 року (з 20 квітня 1993 року по 31 березня 1994 року стажистом слідчого, а з 31 березня 1994 року по 04 листопада 1994 року слідчим прокуратури, звільнився за згодою сторін у зв’язку з виїздом із зони радіоактивного забруднення) та зняття з квартирного обліку і зобов’язання надати житлове приміщення першочергово поза чергою.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2011 року зобов’язано Володимирецьку селищну раду придбати та надати у користування Печончика Олександра Володимировича квартиру, яка має відповідати вимогам статей 48, 50 Житлового кодексу України.

Володимирецькою селищною радою було вжито ряд заходів, спрямованих на покращення умов проживання Печончика О.В., в тому числі, з метою виконання вищезнаначеної ухвали Вищого адміністративного суду України, а саме:

встановлено склад сім’ї громадянина Печончика О.В. та отримано інформацію про те, чи перебувають у його власності, чи власності членів його сім’ї житлові приміщення;

у зв’язку з тим, що згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими нормативно-правовими актами, які визначають повноваження органів місцевого самоврядування, до повноважень селищних рад віднесено надання особам, які потребують поліпшення житлових умов, вільних житлових приміщень, що належать до фонду селищної ради, а порядок придбання житла за кошти бюджету селищної ради для громадян жодним нормативно-правовим актом не встановлено, Володимирецькою селищною радою було направлено запити до міністерств з приводу ініціювання розгляду питань щодо встановлення порядку придбання житла за кошти місцевих рад;

оскільки у селищі Володимирець будівництво житла не ведеться (крім індивідуального житлового будівництва), Володимирецькою селищною радою був вивчений вторинний ринок житла в селищі;

Володимирецькою селищною радою практично щороку виділялися кошти для придбання житла Печончику О.В. з селищного бюджету;

зважаючи на те, що Володимирецька селищна рада не має достатніх коштів, які необхідні для придбання житла, було надіслано клопотання до органів виконавчої влади про виділення коштів з державного бюджету України для придбання житлового приміщення Печончику О.В.;

неодноразово виносилося на розгляд Володимирецької селищної ради та виконкому питання про забезпечення Печончика О.В. житловим приміщенням на виконання рішення Вищого адміністративного суду України;

всі вільні житлові приміщення, що перебували у власності Володимирецької селищної ради - по вул. Сагайдачного 80 кв. 2, вул. Миру 1 кв. 5 та вул. Миру 9 кв. 1, які були вільними, благоустроєними (стосовно до умов селища Володимирець), відповідали санітарним та технічним вимогам, з метою вирішення питання щодо забезпечення Печончика О.В. житловим приміщенням, виконкомом Володимирецької селищної ради були виділені Печончику О.В. (в тому числі і в різних варіантах).

Крім того, необхідно звернути увагу на наступне.

При взятті на квартирний облік Печончик О.В. надав довідку про те, що він проживав в селищі Володимирець з 28 травня 1993 року та наказ про призначення його стажистом слідчого прокуратури Володимирецького району. Документів про те, що він дійсно потребував поліпшення житлових умов не було, всупереч вимогам правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов та надання їм житла. Печончика О.В. було взято на квартирний облік як працівника прокуратури. Разом з тим, довідка про те, що Печончик О.В. був зареєстрований в селищі Володимирець, суперечить інформації Хиноцької сільської ради вих. № 313 від 24 жовтня 2013 року згідно якої Печончик О. В. вибув з с. Хиночі лише 25 червня 1993 року.

28 травня 1993 року Печончик О. В. вселився в житловий будинок № 39 по вулиці Дружби в смт. Володимирець, який на той час перебував у комунальній власності Володимирецької селищної ради, до свого рідного брата, як член сім’ї наймача, а тому користувався тими ж правами, що й наймач. В жовтні 1993 року Печончик О. В. приватизував 1/5 частину житлового будинку № 39 по вулиці Дружби в смт. Володимирець та набув право власності на нього. 25 серпня 1998 року він подарував належну йому частку зазначеного житлового будинку.

Зважаючи на вище викладене, рішенням виконавчого комітету Володимирецької селищної ради № 12 від 22 січня 1998 року Печончика О.В. було знято з квартирного обліку, проте 15 грудня 1998 року рішенням виконавчого комітету, з метою врегулювання судового спору по цьому питанню, його було поновлено на квартирному обліку з 08 липня 1993 року.

Також було встановлено, що 07 травня 1996 року сім’я Печончика О.В, яка вибула в чисту від радіоактивного забруднення зону, придбала квартиру № 30 в будинку № 10 по вулиці Є. Коновальця в м. Рівне площею 48,9 кв.м, де і проживала. Тобто, сім’я Печончика О.В. була забезпечена житлом.

У 2002 році Печончик О. В. подав позов до Володимирецької селищної ради про надання йому житла та стягнення моральної шкоди за порушення правил обліку осіб, які потребують житла. Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що він тривалий термін потребує поліпшення житлових умов та не забезпечений житлом Володимирецькою селищною радою, що порушує його право на житло, хоча це суперечило дійсним обставинам справи.

Беручи до уваги позовні вимоги, Володимирецька селищна рада, від імені якої діяв селищний голова Супрунюк В.П. (який в порушення вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Житлового кодексу Української РСР, надавши перевагу Печончику О.В. перед іншими особами, які потребували поліпшення житлових умов у позачерговому порядку, в забезпеченні житловою площею, та не подавши на затвердження селищної ради мирову угоду), уклав з Печончиком О. В. мирову угоду, якою взяв на себе від імені селищної ради зобов’язання надати житло Печончику О.В., яке буде в наявності - позачергово, а Печончик О. В., в свою чергу, відмовився від подальших позовних вимог.

Проте, всупереч умовам мирової угоди, з 2002 року по цей час Печончиком О. В. було подано понад 50 позовів про надання йому житлового приміщення, що в свою чергу також є порушенням умов мирової угоди.

На момент укладення мирової угоди Печончик О.В. приховав той факт, що у володінні його сім’ї є житлова квартира в м. Рівне по вул. Коновальця, яка лише 18 червня 2003 року була відчужена шляхом укладення договору дарування сторонній особі.

З листопада 2003 року по грудень 2006 року ухвала від 16 липня 2002 року про надання Печончику О.В. житлового приміщення, була забезпечена іншими судовими рішеннями.

Так, після укладення мирової угоди, представник Володимирецької селищної ради (представником якої в даній справі був Печончик О.В.) звернувся до суду з позовом до Андрусик А.О. та членів її сім’ї, про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Рішенням Володимирецького районного суду від 19 липня 2002 року позов Володимирецької селищної ради був задоволений. Андрусик А. О. та члени її сім’ї (неповнолітні) - Андрусик А. В. та Андрусик М. В,, визнано такими, що втратили право користування житловим приміщенням в смт. Володимирець, вул. Миру, 8 кв. 33.

Для забезпечення умов мирової угоди Володимирецьким відділом ДВС в січні 2003 року складений акт опису і арешту майна. Описано і арештовано квартиру № 33 по вул. Миру, 8 в смт. Володимирець, та передано цю квартиру на зберігання Печончику О.В. (в цій квартирі Печончик О.В. проживав з січня 2003 року по 2010 рік).

У травні 2003 року Печончик О.В. звернувся до Володимирецького районного суду з позовом про видачу ордеру на житло. 04 листопада 2003 року рішенням Володимирецького районного суду позов Печончика О.В. задоволений, зобов’язано виконком Володимирецької селищної ради видати ордер Печончику О.В. на квартиру № 33 по вул. Миру, 8 в смт. Володимирець (поряд з існуванням такого рішення, Печончик О.В. неодноразово звертався до суду з заявами про зміну способу і порядку виконання ухвали суду від 16 липня 2002 року (просив суд змінити спосіб виконання

надання житла на стягнення коштів для придбання (будівництва) житла).

Однак, рішенням колегії суддів палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області від 24 жовтня 2006 року, рішення Володимирецького районного суду від 19 липня 2002 року про визнання Андрусик А. О. та членів її сім’ї такими, що втратили право користування житловим приміщенням, скасоване, а провадження по даній справі закрите. Після цього, Володимирецька селищна рада звернулася до Володимирецького районного суду з заявою про перегляд рішення Володимирецького районного суду від листопада 2003 року за нововиявленими обставинами. Рішенням Володимирецького районного суду рішення того ж суду від 04 листопада 2003 року було скасоване. Тоді, 12 березня 2007 року Печончик О.В. звернувся до Володимирецького районного суду з адміністративним позовом до Володимирецької селищної ради про визнання бездіяльності неправомірною та видачу ордеру на квартиру. Постановою Володимирецького районного суду від 05 червня 2007 року було зобов’язано Володимирецьку селищну раду надати житло Печончику О.В. відповідно до умов мирової угоди. Львівським апеляційним адміністративним судом дана справа переглядалася за апеляційними скаргами Печончика О.В. та Володимирецької селищної ради, та було прийнято рішення від 12 березня 2008 року про залишення постанови Володимирецького районного суду від 05 червня 2007 року без змін. Володимирецька селищна рада, враховуючи багаторічну тяганину, була готова виконати рішення Володимирецького районного суду від 5 червня 2007 року, зобов’язання, взяті відповідно до умов мирової угоди, проте жодного вільного житлового приміщення, яке б підходило Печончику О.В., у Володимирецькій селищній раді на той час не було, так як не має і на цей час.

При першій же можливості, з появою першого вільного житлового приміщення, рішенням виконавчого комітету Володимирецької селищної ради № 413 від 13 листопада 2008 року Печончику О.В. було надано перше вільне житлове приміщення згідно умов мирової угоди, проте Печончиком О.В. було подано позов про скасування такого рішення. З метою виконання мирової угоди та рішення суду, не бажаючи загострити ситуацію по виконанню мирової угоди та у зв’язку з тим, що у Володимирецької селищної ради з’явилося ще одне вільне житлове приміщення, виконкомом Володимирецької селищної ради було прийнято рішення № 284 від 24 грудня 2009 року про виділення Печончику О.В. житлового приміщення, проте і дане рішення Печончиком О.В. оскаржене в судовому порядку.

Печочик О.В звернувся до Володимирецького районного суду з заявою про зміну способу і порядку виконання постанови Володимирецького районного суду від 05 червня 2007 року. Ухвалою Володимирецького районного суду від 26 червня 2008 року заяву Печончика О.В. було частково задоволено та присуджено стягнути з Володимирецької селищної ради 164004 грн. 75 коп. коштів для придбання житла.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскільки воно було ухвалене з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, Володимирецька селищна рада та Печончик О.В. подали апеляційні скарги.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2009 року в задоволенні апеляційних скарг Володимирецької селищної ради та Печончика О.В. було відмовлено, а ухвалу Володимирецького районного суду від 26 червня 2008 року залишено без змін.

Володимирецький районний суд та Львівський апеляційний адміністративний суд, на нашу думку, дали неправильну оцінку обставинам даної справи, не було прийнято до уваги, що 13 листопада 2008 року Печончику О.В. було надано житлове приміщення по вул. Миру, 1 кв. 5 в смт. Володимирець. Що ж стосується надання приміщень іншим громадянам з часу затвердження мирової угоди, суд дав даним обставинам також неправильну правову оцінку.

Так, у період з 04 листопада 2003 року по 19 грудня 2006 року було чинним рішення суду про зобов’язання Володимирецької селищної ради надати Печончику О.В. ордер на приміщення по вул. Миру, 8 кв. 33 в смт. Володимирець на виконання умов мирової угоди, тому в період дії цього рішення (до моменту його скасування) Володимирецька селищна рада не мала законних підстав надавати Печончику О.В. іншого житлового приміщення. Цей факт не заперечується Печончиком О.В., оскільки він жодного разу не звертався до суду з вимогою про скасування ордеру на надання житла іншим особам (оскільки він входив в громадську комісію при виконкомі Володимирецької селищної ради по житлових питаннях з 2003 року).

Проте, місцевим судом та судом апеляційної інстанції не було взято до уваги цих фактів, попри те, що на них неодноразово наголошував представник селищної ради у судових засіданнях. Крім того, судом першої та апеляційної інстанції не було враховано те, що Володимирецька селищна рада, як орган місцевого самоврядування, має бюджетну форму фінансування. Порядок формування доходної та витратної частин бюджету Володимирецької селищної ради визначається Бюджетним кодексом України. Відповідно до пунктів 1, 6, 9 частини 1 статті 87 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на правоохоронну діяльність і забезпечення безпеки держави, соціальний захист та соціальне забезпечення, державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян. Тобто, виплата коштів для будівництва (придбання) житла громадянам має здійснюватися за рахунок Державного бюджету України.

Статтямй 88-91 Бюджетного кодексу України не передбачено можливості планування виплат коштів для будівництва (придбання) житла з місцевих бюджетів.

При цьому, частина 2 статті 85 Бюджетного кодексу України забороняє планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів.

Суд, поклавши на Володимирецьку селищну раду обов’язок сплатити на користь Печончика О. В. суму коштів, порушив зазначені вимоги закону.

Зважаючи на численні порушення вимог законів судами першої та апеляційної інстанції при розгляді заяви Печончика О.В. про зміну способу виконання постанови Володимирецького районного суду від 05 червня 2007 року, 02 лютого 2009 року Володимирецька селищна рада звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на ухвали Володимирецького районного суду від 26 червня 2008 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2009 року.

27 травня 2009 року Прокуратурою Рівненської області подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України на ухвалу Володимирецького районного суду від 26 червня 2008 року.

На виконання рішення Володимирецького районного суду про зміну способу виконання постанови цього ж суду від 05 червня 2007 року, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 13 лютого 2009 року за виконавчим листом № 6-А-4/08, виданим 02 лютого 2009 року, щодо сплати Володимирецького селищною радою Печончику О. В. коштів у сумі 164004 грн.75 коп. для придбання житла.

З метою забезпечення виконання рішення суду державним виконавцем було винесено постанову від 18 березня 2009 року про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на грошові кошти боржника в межах суми стягнення 180405 грн. 22 коп., які знаходяться на всіх рахунках Володимирецької селищної ради МФО 833017 (фактично заборонено використовувати понад 500 000 грн.). Оскільки арешт накладений на кожен рахунок на суму стягнення, в тому числі накладено арешт і на кошти транспортного збору та природоохоронного фонду, що, на нашу думку, було грубим порушенням так як ці статті видатків є захищені законом.

Наслідком вищезазначених перипетій ДВС і Володимирецької селищної ради стало рішення Львівського апеляційного адміністративного суду, яким дії ДВС було визнано незаконними.

16 листопада 2011 року за результатами розгляду касаційної скарги Володимирецької селищної ради та касаційного подання Прокуратури Рівненської області, Вищий адміністративний суд України, враховуючи зауваження, викладені в касаційному поданні та в касаційній скарзі, вніс зміни в ухвалу Володимирецького районного суду від 26 червня 2008 року та виклав резолютивну частину в наступній редакції: «Змінити спосіб виконання постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 червня 2007 року та зобов’язати Володимирецьку селищну раду Рівненської області придбати та надати у користування Печончика Олександра Володимировича квартиру, яка має відповідати вимогам ст. 48, 50 Житлового кодексу.».

В 2013 році Печончик О.В. звернувся до Володимирецького районного суду з позовом до Володимирецької селищної ради та селищного голови Володимирця про відшкодування матеріальної шкоди для відновлення порушеного права на житло. Під час розгляду цієї справи стали відомі нові обставини, які мають значення для справи.

При розгляді у 2002 році справи за позовом Печончика О.В. до Володимирецької селищної ради про надання йому житла та стягнення моральної шкоди за порушення правил обліку осіб, які потребують житла, позивач обґрунтував свої вимоги тим, що він та члени його сім’ї тривалий термін потребують поліпшення житлових умов та не забезпечені житлом Володимирецькою селищною радою, що порушує їх права на житло.

Селищній раді при укладенні у 2002 році мирової угоди не було відомо, що сім’я Печончика О.В. була забезпечена житловим приміщенням в іншому населеному пункті, де вона на той час проживала, зокрема, 07 травня 1996 року дружина Печончика О.В. придбала квартиру № 30 в будинку № 10 по вулиці Є. Коновальця в м. Рівне площею 48,9 кв.м. Ця квартира лише 18 червня 2003 року була відчужена шляхом укладення договору дарування сторонній особі.

Крім зазначеного вище, звертаємо Вашу увагу на те, що умови мирової угоди, укладеної між Печончиком О.В. та Володимирецькою селищною радою, яка затверджена ухвалою Володимирецького районного суду від 16 липня 2002 року, суперечать вимогам законодавства України, зокрема, внаслідок затвердження мирової угоди порушено права більш ніж 100 жителів селища Володимирець, які і на даний час потребують поліпшення житлових умов та перебували на квартирному обліку до взяття на квартирний облік Печончика О.В., так як житлові приміщення повинні надаватися в порядку черговості, а укладена мирова угода фактично надала перевагу Печончику О.В. в забезпеченні його житлом, порушуючи права інших осіб, що знаходилися на квартирному обліку перед Печончиком О.В. та які не брали участь у розгляді даної справи хоча рішення суду вплинуло на їх права.

З метою вирішення спору та забезпечення Печончика О.В. житлом Володимирецькою селищною радою неодноразово надавалися житлові приміщення, зокрема:

рішенням виконавчого комітету Володимирецької селищної ради № 143 від 13 листопада 2008 року Печончику О.В. надано житлове приміщення по вул. Миру, 1 кв. 5 в смт. Володимирець;

рішенням виконавчого комітету селищної ради № 284 від 24 грудня 2009 року позивачу надано житлове приміщення по вул. Сагайдачного, 80 в смт. Володимирець;

рішенням виконавчого комітету Володимирецької селищної ради № 118 від 31 липня 2012 року Печончику О.В. було надано житлові приміщення по вулиці Миру, 1 та по вулиці Сагайдачного, 80 в смт. Володимирець, проте право користування на них він не оформив.

Також, рішенням виконавчого комітету Володимирецької селищної ради № 141 від 28 жовтня 2014 року Печончику О.В. було надано житлове приміщення по вулиці Миру, 9 кв. 1 в смт. Володимирець для строкового проживання.

Рішенням Володимирецької селищної ради від 24 жовтня 2007 року № 418 дружині Печончика О.В. - Печончик Г.Г., надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться в смт. Володимирець.

Всі ці факти свідчать про те, що Володимирецька селищна рада вживає всі можливі та необхідні заходи спрямовані на виконання рішення суду, а тривале невиконання здійснюється не з вини селищної ради.

Звинувачення, висловлені Печончиком О.В. щодо того, що в порушення його законних прав та інтересів, Володимирецькою селищною радою іншим громадянам надавалися житлові приміщення, попри зобов’язання, яке виникло внаслідок укладення мирової угоди, є безпідставні, оскільки не взято до уваги, що на виконання умов мирової угоди рішенням Володимирецькою районного суду від 03 листопада 2003 року селищну раду зобов’язано надати конкретно визначене житлове приміщення, що розміщене за адресою смт. Володимирець вул. Миру, 8 кв. 33. Ордери на житлові приміщення виконавчим комітетом Володимирецької селищної ради у 2003-2005 роках надавалися лише для заселення у відомчий житловий фонд, рішення про надання квартир приймали адміністрації підприємств та профспілкові комітети, рішення про видачу ордерів на квартири Володимирецькою селищною радою не приймалися.

Виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2011 року ускладнене ще й тим, що при наданні житла в порядку, встановленому Житловим кодексом України, враховується площа житла, яке перебуває в користуванні (власності) особи, а Печончик О.В., як стало відомо при розгляді чергової судової справи, проживає в житловому приміщенні по вул. Котляревського, 40 кв. 2 в смт. Володимирець, яке зареєстроване за його нині покійним батьком. Печончик О.В. фактично вступив у спадщину, володіє житловим приміщенням, в якому проживає, проте належним чином не оформив право власності на нього, хоча є спадкоємцем першої черги.

Разом з тим, виконання судового рішення ускладнюється ще й тим фактом, що дочка Печончика О.В. є повнолітньою особою, має свою сім’ю і фактично із Печончиком О.В. декілька років не проживає та не веде спільного господарства. Ця обставина також була з’ясована при судовому розгляді однієї із чергових справ за позовом Печончика О.В. до Володимирецької селищної ради. Таким чином, донька Печончика О.В. не може входити до складу його сім’ї, оскільки, відповідно до ст. З Сімейного кодексу України, сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом та мають взаємні права та обов’язки. Наведені обставини значно ускладнюють виконання рішень судів.

Таким чином, на даний час існує судове рішення, яке набрало законної сили - ухвала Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2011 року, яою зобов’язано Володимирецьку селищну раду Рівненської області придбати та надати у користування Печончика Олександра Володимировича квартиру, яка має відповідати вимогам статей 48, 50 Житлового кодексу України. Згідно із ст. 124 Конституції України, вищезазначене судове рішення є обов’язковим до виконання.

Спеціаліст II категорії

з юридичних питань                    Л. Блищик

< Попередня		Наступна >