ДСНС повідомляє
«А пісня-це душа. З усіх потреб потреба. Лиш пісня ширить в серці межі неба…», – мовив Іван Драч. І як же сказано це і від правди, і від душі!..
Щодня ми жертвуємо себе моді: то моднячі штани з дірами, то мізкозривні бугі-вугі. Отакі собі прищепи на дорослому дереві. Щось приживається і дає плоди. Щось всихає і осипається сміттячком. А поки корінь живий і сокотворний, то й експериментувати можна…
«Туман яром, туман яром – сонця не видати, розійшовся рід по світу, трудно позбирати…». Вона бездонна, наша народна пісня, бо народжена у джерелі людських думок, розлита у біль чи радість, зібрана у морі вікової мудрості.
«Пливе човен води повен та й розхитується. Як зійшовся рід із родом, та й розпитується…», «Ой пойду я до броду та й по чистую воду, ой стану я та й подівлюса, чи хороша на вроду…» Це – вчергове звучала кілька днів тому співоча душа поліщуків для телепроекту «Фольк-music», який вісім років тішить нас перлинами національного етносу, автентикою та осучасненими її варіаціями.
Завітала команда Першого національного на Володимиреччину спочатку у Вараш, а тоді вже – і до нас у гості. Цього разу – до майстрині-рукодільниці Надії Повжик та фольклорних колективів сіл Балаховичі і Сварині. Сподіваємося, телеекран гідно представить довгожителів району, наші храми, історичні місця, скарби районного музею і невичерпну красу поліської природи.
Енергійна, життєрадісна, щира Оксана Пекун напрочуд легко знаходить спільну мову з людьми. Відразу напрошується: «Справжня народна артистка!» А що вже привітні і гостинні наші земляки, то годі й казати! Надія Павлівна Повжик надарувала всім своїх діток-ляльок, оберегів і щирих побажань. Балаховицькі фольклористи хлібом-сіллю та польовими квітами привітали гостю на вигоні, серед сінокосу. Посеред житньої ниви, у променях втомленого літом сонця, вітальних пісень заспівали сваринівські молодички, які своїми колоритними строями дражнили призахідне сонечко.
Перший день чи то роботи, чи то гостювання завершився успішно: навчилися телевізійники і сіно гребти, і в копицю складати, і перевесло в'язати… Жнивувати серпом і по-колишньому ставити снопи й полукопи… А що вже потіхи було під час освоєння Оксаною водійської категорії «тпррру-га-а… зажигання від батога»! Нічим їй не міг допомогти столичний водій Адам, бо така нагода випала вперше: покататися пасажиром на возі з таким кермувальником!
А другий день був багатий на враження від Володимирця. Вони розпочалися з європейського сніданку в «Кукушці», візиту до Свято-Успенського храму та знайомства з отцем Петром, який вже 41 (!) рік служить настоятелем старовинної двопрестольної церкви. Володимир Хоружий, як і належить, на правах господаря району привітав гостей з подарунками-сувенірами, а районний історичний музей подивував екскурсом у колись українсько-єврейсько-польське містечко Володимирець, цікавими артефактами та обізнаністю директора-гіда Валерія Коцара. Доповненням його розповіді стали оборонні вали козацької доби на території селищного парку та маєток Красицьких.
Подиву гостей не було меж від розповідей та передбачень Галини Тєтєнєвої, нашого відомого астролога-провидиці. Чимало було сказано і на камер, і тет-а-тет. А щасливої дороги побажали гостям після відвідин Музею історії вузькоколійної залізниці в Антонівці, депо рідної «кукушки» та теплих прощальних обіймів.
«…Ой вийду на гору та й гляну додолу, вари, мать, вечерю ще й на мою долю…»
«…А мій батько їде та й їде. Та й в мої ворота в’їзджає. Місяцю ясний, який ти прекрасний, яка ж моя доля прекрасна…»
Втім, про прощання, може, й не варто: будемо чекати запрошення у студію Першого національного. Попередньо оговорено участь наших фольклористів у різдвяному ефірі. Отож буду вас усіх тримати у курсі подій, аби разом відчувати гордість за наш край та його краян. Забігаючи дещо наперед, скажу: і на той рік маємо спільні плани, бо ж Володимиреччина багата етно-скарбами: незвіданими і дивними, співаними і рукотворними !
«…Вези ж мене, да моя маті, де новая хата, де свекорко, да як батейко, свекруха – як маті, ...де зовиці, да як сестриці, вміють шануваті, ...де діверки, да як братіки,вміють жартуваті…»
Гостям сказали: «До нових зустрічей!». А вам – «Шануймося, бо ми того варті!»
Людмила БОСИК.
смт Володимирець
| < Попередня | Наступна > |
|---|