«…Не вмирає душа наша, Не вмирає воля. І неситий не виоре На дні моря поле…» Ці безсмертні рядки Кобзаря звучали 22 травня у Володимирці на урочистостях з нагоди 153-річниці перепоховання праху Тараса Шевченка.
Школярі,запрошені районною бібліотекою для дітей поряд з пам’ятником Тарасу ілюстрували на асфальті «Кобзаря»,центральна районна бібліотека запропонувала книжкову виставку під відкритим небом "Шевченко вічний, як народ", презентацію буклету ""Останній шлях Кобзаря".
І знову – березень… І знову линуть до нас думи геніального українського поета Т.Г.Шевченка. Традиційно український народ у цей весняний час звертається до постаті Великого Кобзаря, яка у своїй величі була, є і залишається ні з чим незрівнянною, невичерпною для людського подиву й осягнення. Значення його Слова з роками тільки зростає, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка…
У рамках святкування 200-річчя з дня народження Т.Шевченка управління культури та туризму РДА організувало виставку робіт декоративно-ужиткового мистецтва «Стежками Кобзаревих дум». Проходить вона в приміщенні районного будинку культури і завітати до неї може кожен бажаючий.
14 лютого для володимирчан виступав Український академічний фольклорно-етнографічний ансамбль «Калина». Його рекламна афіша зацікавила багатьох, породивши чутки, що «на день закоханих жінкам у Володимирці покажуть чоловічий стриптиз» (на афіші возвеличувались оголені торси козаків у шароварах).
В Україні пісня співається народом не лише для розваги, а й щоб її, як традицію, молоде покоління перейняло і завчило, а потім передало своїм дітям та внукам. Пісня допомагала українському народу вижити і зберегти свої правічну культуру, моральні переконання в буремні роки лихоліть і поневолення, різних національних утисків. Вона в такі часи була чи не єдиною розрадою.