Землячки - володимирчанки із Швейцарії допомагають Україні (+фото)

( 1 Vote )

«Доброго дня, редакція "Володимирецького вісника"! Пишуть вам (із Швейцарії) землячки Леся Сюттер-Вознюк та Оксана Спрінґ-Вознюк (колишні володимирчанки). Інформуємо вас про діяльність нашого осередку "Базельська гілка українців у Швейцарії". Хоч і далеко від України, ми не залишаємося осторонь біди на нашій Батьківщині.

Наші діючі проекти: "Зігрій Україну", збір теплих речей, взуття, іграшок, ковдр. Речі приносять швейцарці нам, українцям, а також збирають самі у своїх швейцарських громадах і допомагають нам відсилати ці речі на Україну для допомоги переселенцям та сім'ям загиблих воїнів.

Упродовж останніх 6-ти місяців нами було відправлено загалом близько 6 тонн теплих речей в напрямках Маріуполь, Запоріжжя, Харків та Дніпропетровськ.

Проект "Палатка солодощів": жінки випікають різні солодощі, українські та швейцарські. Продаємо їх з дозволу муніципалітету (дозвіл безкоштовний, за що вдячні швейцарцям) на ярмарковій площі "Марктплатц", навпроти міської ради М. Базеля. Також розповсюджуємо листівки з достовірною інформацією про Україну.

Наші студенти, які навчаються в Базельській музичній академії та українські музиканти, які працюють в Швейцарії, влаштовують періодично благодійні концерти. Кошти з них використовуються для придбання кровоспинних препаратів для бійців та допомоги на лікування постраждалим бійцям, а також на відновлення музичної школи у м.Слов'янськ.

Благодійні обіди з українськими стравами. Борщ, голубці, вареники, налисники, солодощі, узвар (а на Різвяні свята й кутя) швейцарці смакували з великим задоволенням. Гроші з благодійних обідів надсилали для лікування бійців у Київському опіковому центрі, а також для лікування онкохворих дітей-сиріт з Донецька, які зараз проживають у Маріуполі.

1.02.2015 місто Базель відвідала молода українська поетеса Анастасія Дмитрук, яка упродовж 2 тижнів провела творчі вечори для українських громад різних міст Швейцарії: Берн, Фрібург, Цюріх, Женева та Базель. Творчий вечір у Базелі був дуже емоційний, сімейний, теплий. Гості прибули з окружних міст Базеля, сусідньої Франції і Німеччини.

Приємно, що молоде покоління України висловлює  вголос свої думки, бажання, емоції і почуття. Єдине, що хочеться сказати читачам "Володимирецького вісника" – щоб не залишались осторонь біди в Україні. Кожен із нас може поділитись теплими речами, іграшками, продуктами, для людей, які цього негайно потребують.

Де б ми не були і що б ми не робили для України, разом – ми сила!

P.S. Фото до наших проектів надсилаємо окремими листами.

Слава Україні!»

 
 
 
 

 

 Тепер ми ніколи не будемо «братьями»…

 Перед вами поетичні рядки, вирвані із серця молодої киянки Анастасії Дмитрук. Вона написала цей вірш у час початку воєнного наступу Росії на Україну. Дівчина вилила думку у слові.

…Никогда мы не будем братьями
ни по родине, ни по матери.
Духа нет у вас быть свободными –
нам не стать с вами даже сводными.

Вы себя окрестили “старшими” –
нам бы младшими, да не вашими.
Вас так много, а, жаль, безликие.
Вы огромные, мы – Великие.

А вы жмете… Вы всё маетесь,
своей завистью вы подавитесь.
Воля – слово вам незнакомое,
вы все с детства в цепи закованы.

У вас дома “молчанье – золото”,
а у нас жгут коктейли Молотова,
да, у нас в сердце кровь горячая,
что ж вы нам за “родня” незрячая?

А у нас всех глаза бесстрашные,
без оружия Мы опасные.
Повзрослели и стали смелыми
все у снайперов под прицелами.

Нас каты на колени ставили –
Мы восстали и всё исправили.
И зря прячутся крысы, молятся –
они кровью своей умоются.

Вам шлют новые указания –
а у нас тут огни восстания.
У вас Царь, у нас – Демократия.
Никогда мы не будем братьями.

 

Цей вірш Анастасії Дмитрук музиканти із Балтії поклали на музику і виконали, рознесли на весь світ і майданівський дух, і нетерпимість до втручання іншої держави у наші українські справи.

Дійсно, сьогодні росіяни вже не можуть бути нам «братьями». Вони нам – вороги. Україна відмовилася від ядерної зброї навзамін світових гарантій своєї безпеки і суверенітету. Скорочення (вірніше, планове знищення) української армії при Януковичу досягло піку. І результат: на безоружну Україну нападає один із гарантів світової безпеки і нашої територіальної цілісності зокрема. Спочатку Росія захоплює і анексовує Крим. А потім та ж Росія спровокувала і розв’язала військовий конфлікт у Донецькій і Луганській областях. Скільки разів російський так званий «гумконвой» пересікає наші кордони, стільки ж заново починаються обстріли «градами» територій із мирним населенням і воєнні наступи на українські міста та села. Військові злочини російських найманців у Волновасі, Маріуполі, Донецьку сколихнули своєї цинічністю і ницістю весь світ. Хлопці, що перебувають в АТО, розповідають:

– По нас б’ють гаубицями і танками. Щоб дати відсіч, ми змушені дзвонити у штаб просити дозволу…

А росіяни тим часом все далі і далі в глибину держави вдираються. Хлопці півмісяця тримали оборону у невеличкому селі на Луганщині. Вистояли. І тут наказ – здати позиції. Кому це вигідно? Що в нас за такий штаб? В цьому селі загинули молоді юнаки – цвіт нації, її генофонд.

Істинні українці по всьому світу піднялися на захист своєї Батьківщини. Авторка пісні «Ми ніколи не будемо братьями» Анастасія Дмитрук побувала у Швейцарії. І попала вона до наших землячок Оксани Спрінг, Лесі Сюттер і Ольги Вознюк, які очолюють українську громаду в Базелі. Анастасію Дмитрук познайомили з містом, його історичними пам’ятками та пригостили гостей українськими і швейцарськими стравами.

До слова. Анастасія Дмитрук привезла з України подяку Оксані Спрінг за багаточисельну гуманітарну допомогу нашим солдатам на фронті. Всі уже відверто кажуть, що це не терористичний акт і не АТО, а відкрита війна. І лінія оборони це вже фронт.

Оксані Михайлівні подяку адресував головний лікар Дніпропетровського госпіталя, і підтвердив кількість одержаних медпрепаратів та гуманітарної допомоги. Оксана Спрінг подякувала волонтерам, колишнім однокурсникам Львівського медичного університету та митникам Львівської області за оперативне відправлення в зону АТО гуманітарної допомоги, зібраної пожежниками, митниками, медиками, пенсіонерами та учнями шкіл в місті Базелі, Швейцарії.

Галина Тєтєнєва.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 88 гостей на сайті