Авторизація

HomeНаше життяЗустрічі для васОлександр ОСМОЛОВИЧ: "Хочу, щоб колишня добра слава повернулась у Володимирець…"

Олександр ОСМОЛОВИЧ: "Хочу, щоб колишня добра слава повернулась у Володимирець…"

( 3 Votes )

Днями в актовій залі Володимирецької дитячої музичної школи пройшов звіт володимирецького селищного голови Олександра Осмоловича.

Те, що знайшлися охочі хоча б чимось дорікнути «меру», нікого не дивує. Зрештою, це право громади спитати про все, що діється у селищі, і голова готовий був відчитатися про кожну потрачену з селищної скарбниці копійку. По-справжньому вражало інше: актову залу, на відміну від попередніх років, майже вщерть заповнили депутати, громадські активісти і представники трудових колективів.

Сама ж атмосфера дійства повнилася відчуттям реальної роботи, яка, попри недоліки й упущення, робиться.

Оскільки звіт стосувався 2016 року і наведені у ньому дані свого часу висвітлювалися в газеті, замість звичного газетного викладу пропонуємо вашій увазі розмову з О.Г. Осмоловичем щодо реалій і перспектив селища.

– Олександре Григоровичу, як ви гадаєте, чи стабілізувалася ситуація з виділенням земельних ділянок під забудову? Хоча земля за рішенням селради має потрапляти до тих, що дійсно відчувають у ній потребу і будуть зводити житло, насправді ділянки й сьогодні активно перепродуються. Чи не свідчить це про якісь упущення у роботі земельної комісії?

 На сьогодні таких земельних ділянок практично вже немає. Розроблено топографічно-геодезичну зйомку селища з територіями, які плануємо включити у межі населеного пункту. Обійшлася вона селраді у 110 тисяч гривень. А ще на черзі – виготовлення нового генерального плану селища, який передбачатиме приблизно 150 гектарів земель під забуду. Орієнтовно це становитиме 1000-1100 земельних ділянок. І перспектива така, що цей план швидше всього з’явиться вже наступного року. Разом з іншими сімома містами області Володимирець віднесено до пам’яток архітектурної спадщини, отож, крім генерального, необхідно розробити ще й історико-архітектурний план. Звісно, це породжує додаткові труднощі, все ж – процес уже йде.

Спільними зусиллями органів влади, правоохорони та громадського активу необхідно забезпечити належний громадський порядок у селищі. Багато хто вважає, що для цього потрібно пожвавити роботу місцевої поліції та задіяти громадське формування по підтримці правопорядку у селищі. На сьогодні поновлено районне відділення поліції, але на думку багатьох, життя в райцентрі не стало спокійнішим…

– Як на мене, в цілому у державі зруйновано систему виховання, і ми починаємо пожинати плоди не продуманої як слід внутрішньої політики. У школі, як такої, системи виховання немає. Не існує й авторитетів для населення. Кожний чинить те, що йому заманеться, хоча й поліція, звісно, недопрацьовує. У відповідності з законом про місцеве самоврядування ради і їхні очільники зобов’язані сприяти охороні громадського порядку – і не більше. Років п’ять у нас зареєстрована громадська організація «Варта Володимиреччини». Вона і мала б сприяти охоронцям громадського порядку. Але творили її колишні працівники міліції з одним-єдиною ціллю – отримати дозвіл на зброю. Через те вона не діє, а спільного патрулювання членів виконкому, селищних і районних депутатів з працівниками міліції теж надовго не вистачило. Можна було б відновити патрулювання. На жаль, воно зводиться до звичайного зауваження. Але й за це наших патрульних не раз поривалися взяти за груди – за приниження «честі» й «гідності». Останнім часом зголошуються підключитися демобілізовані учасники АТО – на спільні з ними та з поліцією зусилля й будемо розраховувати.      

Проблеми у стосунках селищної влади з жильцями багатоквартирних будинків виникають зокрема і тому, що не відчувається робота будинкових комітетів. Ці проміжні ланки між жильцями і житлокомунсервісом важливі хоч би тому, що могли б відіграти важливу роль у створенні ефективних ОСББ – об’єднань співвласників багатоквартирних будинків. Що заважає іти цим шляхом? І як складається нинішня ситуація з ОСББ?

– Будинкові комітети, повірте, є. Остання зустріч з їхніми керівниками відбулась у квітні, бо у відповідності з законодавством до 1 липня всі будинкоуправління мають ліквідуватись, а житлові будинки – перейти у підпорядкування самих жильців. Якщо жильці досі не обрали управителя, то орган місцевого самоврядування після конкурсного відбору своїм рішенням має призначити таку особу. Усе це роз’яснено головам будинкових комітетів. І, чесно кажучи, мене здивувало, що 99 відсотків їхніх представників категорично заявляють, що їх цілком влаштовує КП «Аква». На підтвердження цього майже всі подали протоколи. Правда, сам механізм залишається не зрозумілим, бо будинки начебто мають зніматися з балансу комунального підприємства. Якщо в селищі не створені ОСББ і немає управителів будинків, тоді кому на баланс ці будинки ставити? Вивчаємо цю ситуацію. І будинкові комітети над цим працюють. А от наскільки вони активні і дієві, це вже інше питання. Тут якраз і має проявитись ініціативність громади.  

Останнім часом значна увага приділялася облаштуванню дитячих майданчиків у селищі. Ініціатива похвальна, але деякі споруди, насамперед гойдалки, не зовсім надійні, отож діти під загрозою травмування. Що треба, щоб за участю влади і самих жильців дитмайданчики утримувались у належному і безпечному для дітей стані?

– Там, де ініціатива йшла знизу, маємо й певний результат. Особливо показовий приклад на Бурках, де активно спрацювала громада і дитмайданчик у дуже хорошому стані. Не селищна рада, не комунальне підприємство – його доглядають люди. І певний час так було і з майданчиком по вулиці 1 Травня. Цей майданчик перебував під опікою нашого депутата, але людину в черговий раз не обрали – і з майданчиком намітилися проблеми. У парку дитмайданчиком опікується «Аква». Справи там значно гірші. А от у районі п’ятиповерхівок дитмайданчиком ні жильці, ні комунальники не цікавляться, і все там зовсім кепсько. Навіть сертифікат на 3000 гривень, на жаль, там не використали. Тож треба визнати, що проблема дитмайданчиків не просто є, а й жде свого вирішення. 

Упродовж кількох останніх років сталося ряд прикрих ДТП у селищі. Були і трагічні. Відчувалася потреба посилити контроль за рухом транспортних засобів у межах селища, зокрема з допомогою «лежачих поліцейських». «Поліцейські» з’явились, але чи обґрунтованим було невдоволення вже інших людей, зокрема водіїв? На так званому «зломі» маємо ще один «лежачий поліцейський», але у вигляді не пагорба, а виїмки. Його варто було б «легалізувати» відповідними застережними знаками…

– Звичайно. Загалом же придбано більше сотні дорожніх знаків, які нині готуються до встановлення. Під них, остерігаючись вандалів, закупили трубу-п’ятдесятку. Тож до кінця червня нові знаки встановимо і наведемо дорожню розмітку. Однак головною причиною небезпечних шляхових ситуацій, все ж, вважаю різке збільшення автотранспорту. Вулиці заповнені автомобілями, а за кермом часто-густо звичайні підлітки. Здобувши права, водійського досвіду вони не набули і правил дорожнього руху належним чином не вивчили.

Намагаючись запобігти можливим нещастям на вулиці, ми підготували вісім комплектів документації на облаштування тротуарів. Щойно визначаться переможці оголошених торгів – оперативно розпочнемо роботу. При цьому пішохідну зону вулиці Поштової відгородимо декоративною огорожею. На всі дороги з твердим покриттям розробили проектно-кошторисну документацію і вже розпочали ямкові ремонти. На жаль, коштів на все не вистачає. Заручившись підтримкою депутатів, згадані дороги відремонтуємо. Але продовжимо й облаштування доріг із білощебеневим покриттям. Усе це певним чином має вплинути на безпеку руху, однак тільки власними силами порядок на шляхах не забезпечимо. Питання це – комплексне.      

Екологічна ситуація в селищі, особливо на його лісових окраїнах, бажає кращого. З одного боку, необхідно всіляко заохочувати громадський екологічний рух у селищі, а з іншого – дати рішучу відсіч творцям несанкціонованих смітників. Як гадаєте, чи можна (і яким чином) покласти край зневажливому ставленню до екології?

– На сьогодні маємо чотири стихійні сміттєзвалища. Спеціально створена комісія їх оглянула й задокументувала, і тепер треба кошти на ліквідацію. Тисяч сім таким чином згорить. А коли на добрий лад, то як вони, ті сміттєзвалища, можуть з’являтися? У нас же регулярно коштом селради вивозиться сміття. По кожній вулиці! До того ж, не тільки побутове. Будь-яке! То звідки беруться ці звалища? І яким чином назавжди їх позбутися? Тратяться гроші через банальне безкультур’я. І не знати, коли люди зрозуміють, що екологія – то здоров’я і майбутнє їхніх дітей. І тих, що є, і ще не народжених.

Хтось радить: зловити зловмисника за руку! Але коли й зловимо, то що вдіємо? Ми не маємо відповідних повноважень! Район мав двох екологів, але з ними було настільки важко, що й акт обстеження не завжди вдавалося підписати. Ми маємо людей з правом складання відповідних протоколів. Але через утруднений доступ до персональних даних порушника скористатися цим правом не вдається. Є й інші чинники, які зводять добрі наміри нанівець. І не лише з екологією. Майже третина розважальних закладів у райцентрі працюють… без жодних дозволів і погоджень. І дієвих засобів впливу на них немає.

Селищний парк спільними зусиллями варто перетворити у Парк культури та відпочинку. На мій погляд, він має включати зелену зону, басейн, споруджені у парку храми, «панський маєток», дискотеку, дитячий майданчик і розміщене поруч футбольне поле. Бажано мати і літню естраду. Це вам не здається надто фантастичним?

– На мій погляд, перші кроки у цьому напрямку вже зроблені. Ми збудували хорошу автостоянку з освітленням. Повертався з роботи додому – око радувалося, як там усе світиться. На жаль, гарну нашу стоянку зруйновано. Потративши 10 тисяч, щось там поправимо. А як «підправити» совість селищних вандалів?

Розроблено проектно-кошторисну документацію на реконструкцію частини паркових доріжок. Передбачаємо на це понад півтора мільйона гривень. І ці бруковані доріжки, гадаю, неабияк прикрасять парк. Розроблено й проект реконструкції центральної водойми та прилеглої до неї території. Збираємося спрямувати на це 4,5 мільйона гривень. А що всього зараз, може, й «не потягнемо», остаточно з усім визначатимуться депутати.

Як на сьогодні оцінюєте роботу по освітленню вулиць у селищі? Наскільки з вирішенням цього завдання вас підтримали вуличні громади і чи не планується вимушена відміна цього освітлення через агресивну по відношенню до наших гаманців тарифну політику в галузі електроенергетики?

– То правда: вартість вуличного освітлення зросла у десятки разів. Якщо рік тому кіловат-година за нічним тарифом коштувала 6 копійок, то нині – 2,36 гривні. 50 кілометрів вуличного освітлення заберуть цьогоріч 100 тисяч гривень. Тож щоб економити гроші й електроенергію, закуповуємо енергозберігаючі лампочки. Ми й так старались економити. Але з’явилися лампочки на основі «лед-технологій» – тож покладаємося на них. Щось, звісно, зекономимо. Однак через непомірні тарифи затрати все одно зростуть. Словом, нинішнього року будемо зі світлом на вулицях, а от прогнозувати, як буде далі, не беруся.

У селищі на очах у всіх гине цікава пам’ятка архітектури – палац Красицького. Очевидно, селраді необхідно проконсультуватися з районною владою та селищною громадою, аби врятувати цю пам’ятку – хоча б «законсервувати» її до кращих часів. Чи вдасться це зробити?

– Безсумнівно, «панський палац» треба рятувати, але реальних шляхів порятунку поки що не бачу. Районний бюджет бідненький. Селищний – ще скромніший. Як на мене, мало б бути вольове рішення районного керівництва – і за рахунок коштів 30-кілометрової зони РАЕС хоча б «законсервували» цей об’єкт, вберегігши від руйнування.

Часто можна чути, як люди старшого віку сумують за колишньою чистотою і побутовою культурою райцентру. Цю безрозсудно втрачену славу маємо повернути і навіть пробуємо це робити (згадаймо нові селищні вулиці, щебеневі дороги на них, каналізаційні колектори, а в ряді місць – і сучасні тротуари). А чи можна спробувати зазирнути у Володимирець на років десять-двадцять уперед? Яким він вам уявляється, якщо відштовхуватися від генерального плану забудови селища?

– Відповідь криється у вашому ж запитанні. Так, дуже хотілося б повернути Володимирцю славу, властиву йому у 70-х роках минулого століття. Тоді наше селище визнавалося одним із найохайніших і найзеленіших серед містечок України. Але, враховуючи місцевий менталітет, вважаю, що досягти цього складно. Розбудова селища планується. Але знову ж таки… за собою потягне ряд проблем. У нас немає робочих місць. Рано чи пізно ми це відчуємо. І мені сумно, що якоюсь мірою буду причетним до цього. За час мого головування виділено приблизно тисячу земельних ділянок під забудову. Такої їх кількості у жодному райцентрі Рівненщини не було. 

 «Побутові вандали» вже не одну будівлю у Володимирці обмалювали своїми «графіті». Оглядаючи ці малюнки, особливо ті з них, що суперечать нормальним людським почуттям, мимохіть думаєш, що не тільки екологія природи, але й екологія душі стає зоною особливої напруги. Але яким чином зняти цю напругу? Творчу енергію селищних «художників» можна було б спрямувати, скажімо, на щорічний конкурс на кращий графіті: хай би і свій талант розвинули, і громіздкий бетонний паркан (у Володимирці їх багато) зробили гарнішим!..

– Як на мене, таку ідею можна було б втілити. Думаю, і депутати її підтримали б, передбачивши винагороду для призерів. На жаль, людини, яка цим зайнялася б, у селищній раді немає. Могла б пособити культура. Думаю, й освіта не залишилася б осторонь. І стосується це не лише конкурсу селищних художників, а й інших можливих і важливих акцій. Тож справа – за ініціативою. У кінцевому рахунку вона була б навіть доречною. Але від самої селради ждати її, мабуть, не варто, а від когось іншого такої ініціативи не було.

– Дякую, Олександре Григоровичу, за розмову.

Записав Олексій ГОРОДНИЙ.

 

Коментарі   

 
+29 # Свій 19.05.2017, 12:39
Не хотіти Вам треба, а працювати, а ви вже 10 років за кермом селради, а Слава й досі не повернулась. Значить з вами й не повернеться.
Відповісти
 
 
+36 # Гість 20.05.2017, 20:48
доки у декларації будуть по декілька ділянок на Вас і дружину, Олександнр Григорович, Слава ніколи не повернется.
Відповісти
 
 
-7 # Ольга Карпач 23.05.2017, 08:18
А що кількість земельних ділянок у владних осіб впливає на вашу культуру і виховання?!Ці величини якось взаємозалежні?! Як на мене, хай будуть власниками і десяти земельних ділянок, якщо на них порядок, а не смітник і розсадник бур'яну!
Відповісти
 
 
+10 # Siegfried 23.05.2017, 09:44
Нічого проти мера не маю і чи законні в нього ті ділянки, теж не знаю, бо я не прокурор; не СБУ, а ні ще яке БУ. Але про порядок на участках без бур'яну нагадав мені порядок в Межигір'ї.
Відповісти
 
 
0 # Гість 24.05.2017, 10:15
Слава не повернеться допоки в декларації не буде показано оренди магазина від ІМБЕКСА та інших прибутків від підприємницької діяльності дружини оформлених на продавців
Відповісти
 
 
-3 # Гість 29.05.2017, 09:37
"СВІЙ" Мер у Володимирці на своєму місці ,і хоч не так бистро щось робиться,алеж робиться !!!
Відповісти
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 69 гостей на сайті