Авторизація

HomeНаше життяПро те, що хвилюєВисохне болото – не стане Білого озера

Висохне болото – не стане Білого озера

( 1 Vote )

 

Реліктова долина на Володимиреччині має унікальне значення

Болота поряд з лісами є «легенями нашої планети». Науковці кажуть, що за рік один гектар болота поглинає з повітря 550-1800 кг вуглекислого газу і виділяє 260-700 кг кисню, що у 7-15 разів більше, ніж в змозі переробити один гектар лісу.

Також болото є потужними природним пилососом. Пил має властивість рухатися в бік низької температури. А над болотами завжди трохи холодніше, ніж над навколишніми територіями. Тому пил з цих територій рухається до болота і поглинається ним. За рік один гектар болота може очистити до трьох тонн пилу, адже є цінним джерелом мінеральних речовин для болотних рослин.

На території нашого району є чимало боліт. Знають про них найбільше  лісники  і ті, хто ходить збирати журавлину. А от чи знаєте ви, що на території нашого району є болота, які мають міжнародне визнання і значення?

До таких належить заповідне болото «Біле озеро» та «Коза-Березина». На державному рівні визнані вони були ще у грудні 2013 року, однак внесені до переліку Рамсарських (міжнародної угоди) ВБУ   нещодавно – 25 січня 2017 року. Площа боліт 8036,5 га.

Масив знаходиться між селами Озерці та Більська Воля. Межує з Волинською областю та розташованим поруч Рамсарським ВБУ «Черемське болото». Підтримує гідрологічний режим в межиріччі Прип’яті, Стоходу та Стиру. Болото Коза та мала річка Березина є реліктовою долиною. Колись тут пролягала льодовикова долина, яка з часом заболотилась і на її місці сформувались болотні масиви, переважно низинні, різноманітні за своїм рослинним покривом.  Тут зростають низенькі сосни, яким насправді вже по 60-70 років – ростуть вони повільно, а все через несприятливі умови. Зростають осоки, шейхцерія болотна, занесена до Червоної  книги України. Можна побачити рідкісну комахоїдну рослину – росичку круглолисту. А біля самого болота на сухому підвищенні понад дорогою можна знайти кущик сон-трави широколистої, який охороняється за Бернською конвенцією. Унікальними є місця зростання баранця звичайного, осоки дводомної, зелениці сплюснутої, реліктової водної рослини – молодильника озерного (ровесник динозаврів), місця гніздування гоголя, глушця, лелеки чорного та журавля сірого, – розповідає лісник Володимир Кізім.

Цікавою є й сама історія болота «Коза – Березина». А про походження його назви ходить ціла легенда. Мовляв, ще з давніх часів люди наших країв займалися мисливством і рибальством. Там, де зараз болото під назвою «Коза», був просто грузький брід. Одного разу мисливці пішли на полювання і зігнали стадо кіз. Перелякані тварини побігли на брід, де загрузли і потопилися. Після того випадку мисливці й нарекли той брід болотом «Коза».

 

ось таке воно, болото «Коза – Березина»
Найперше, за словами директора Більськовільського НВК Олександра Колодія,  Коза-Березина згадується у «Щоденнику царя Миколи ІІ». Там вона вказується як Вулька-Галузійська (с. Березина). Збереглася навіть світлина, де  Микола ІІ зустрічає з командирами вози з пораненими солдатами російської армії під час воєнних дій під Вулькою-Галузійською.

Місцеві жителі розповідають, що у 1914 році там стояв фронт. Зокрема, жителька Більської Волі Надія Кречик у своїй книзі «Більська Воля. Час. Події. Люди» пише: «Фронт, на якому головними противниками були австро-угорці, німці з однієї сторони і війська Російської імперії з другої, був дуже розтягнутим: Чорторийськ – Колки – Рафалівка – Вулька Галузійська (Березино) – озеро Біле – Більська Воля – Озерці – Мульчиці. Саме тут на Східному фронті відбувалися вирішальні бої за нашу територію і був проведений доленосний для Російської армії, та й імперії загалом, Брусиловський прорив. На цій ділянці фронту під Вулькою Галузійською  знаходилися 3-я російська армія…». Нині на місці колишніх боїв лишилися навіть окопи. Щоправда, через заметілі ми не змогли туди дістатися.

Улітку минулого року з'явилася інформація про те, що у заповіднику «Біле озеро» працювали бурштинокопачі. Стало цікаво, чи не торкнулася рука нелегалів території Коза-Березина. І лісівники, і у водно-болотному господарстві підтвердили, що у заповідній зоні ніхто не працював.

Разом із тим колишній начальник Володимирецького управління  Павло Буравський зазначає, що вода у Білому озері напряму залежить від болота.

– Це заповідна зона, там ніякі роботи не повинні проводитися. Коза-Березина дуже пов’язана з Білим озером. Якщо пропаде болото, то буде пропадати й озеро. На осінь 2017 року болота взяли своє. Вологи зараз всюди вистачає, тож рівень води в озері буде значно підвищуватись. Але якщо там будуть бурштинокопачі і вони порушать водоносні горризонти, то рівень води може знижуватись і в озері, і в довколишніх болотних масивах, що загрожує всій екосистемі заповідника.

Тож хочеться сказати: хочете мати красиве унікальне на Рівненщині Біле озеро – бережіть болото міжнародного значення! А ще цікавтесь історією рідного краю, адже в ній стільки унікальних фактів і подій!..

Ольга ПЕШКО.

 

Коментарі   

 
+13 # Гість 17.02.2018, 17:57
Олю, дуже приємно, що пишете про наш край. Саме такий вигляд має р. Березина з боку с. Озерці :lol:
Відповісти
 
 
+18 # Гість 17.02.2018, 17:59
А ще в Білоозерському лісництві зявився новий унікальний вид бобрів-помийник ів :D :D :D
Відповісти
 
 
+3 # Siegfried 19.02.2018, 00:51
Нічого собі, пані Ольго! Якої інформації накопали! Хоча мені якось байдуже до того всього, що Ви там написали. (а вірніше, я не побіжу на мітинг із плакатом "Смерть проклятущим бурштиномийника м!")А от за труд Ваш - мій Вам айне кляйне комплімент!
Відповісти
 
 
+1 # Гість 23.02.2018, 09:12
хвашист :-*
Відповісти
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 94 гостей на сайті