З недавніх пір почастішали випадки скарг населення на те, що не можна додзвонитися на спеціальний номер екстреного виклику «102» (міліція); відповідають лише телефони чергової частини Володимирецького селищного відділення міліції. Але ж не кожен їх знає, і в критичні хвилини не завжди під рукою телефонний довідник.
Лише на термінові дзвінки з мобільних телефонів тих, хто живе територіально ближче до міста Кузнецовська, відповідає черговий міськвідділу міліції.
Весняне повноводдя, на щастя, не накоїло багато лиха у районі. Але все ж капостей наробило.
Разом із снігом зійшов і асфальт. А на автодорозі «Володимирець-Антонівка» на 4 кілометрі талі води зруйнували не лише асфальтне покриття, а й розламали дорожнє полотно та стару дренажну трубу, яка не справилася з потоками води. Тепер на тому місці – яма, обгороджена попереджувальною стрічкою.
Багато випало на долю багатостраждального українського народу трагічних, скорботних дат, пам’ять про які до глибини душі пронизує серце сльозами…
До однієї з них належить 26 квітня 1986 року… Дня, коли на Чорнобильській атомній електростанції сталася найбільша в історії людства техногенна катастрофа планетарного масштабу. Катастрофа, що скалічила життя й долі багатьох мільйонів людей колишнього Радянського Союзу і стала страшною пересторогою для усіх жителів Землі.
Чтоб мудро жизнь прожить, знать надобно немало,
два важных правила запомни для начала:
уж лучше голодать, чем что попало есть
и лучше быть одним, чем вместе с кем попало.
О.Хайям
У відомому українському прислів’ї мовиться: «Пани чубляться, а в бідного голова тріщить». Воно прийшло мені в голову після прочитання статті Володимира Комаровського «Просим Тебе, Царю, Небесний Владарю, даруй літа щасливії нашій славній Україні».
Цю статтю я прочитав кілька разів. Актуальна, правдива. Я б сказав – надихаюча. Бо все у ній є: історія, погляд на сьогодення і, на мою думку, це найголовніше, – погляд у майбутнє.